Синьоморди мають великий досвід у:
а) вирощуванні зернових культур;
б) створенні ліків;
в) захопленні нових планет;
г) космічному кораблебудуванні.

безсмертя та добро вічність і краса - основа життя людини на землі (за повістю віктора близнеця (звук  павутинки)

талановитий український письменник в. близнець, безумовно, був дитячим письменником. його герої вміють мріяти,  бачити навколишній світ і розуміти його, таким постає перед нами головний герой повісті «звук павутинки»  льонька. в повісті діють небагато персонажів, проте світ, змальований письменником, є широким та неосяжним,  чарівним та загадковим.

детально пам’ятаючи все з дитинства віктор близнець описав це в своїх творах. згодом пригадуючи своє щасливедитинство письменник напише: «мені, так би мовити, пощастило: я належу до того покоління, якому діставсяшматочок безмежно радісного довоєнного дитинства». пам'ятав і безкраї сиві полинові рівнини, і безмежне високе  небо. степ і небо назавжди увійшли в душу майбутнього митця. а ще була замулена річечка й вигін, де випасали  худобу, грали з хлопчаками у війну та гасали наввипередки на конях.

всеукраїнська слова прийшла до в. близнеця після написання ним повісті «звук павутинки» (1970). саме цей твір  змусив критиків говорити про автора як про одного з найяскравіших дитячих письменників україни.

головний герой повісті льонька був дитиною незвичайною, його навколишній світ населений дивними звуками,явищами, істотами: він бачить срібного чоловічка, який не боїться сопухи, він чує звук павутинки, він дружить,як із живим, із собакою рексом, що його давно вбив сусід глипа. розкриваючи язичницьке світобачення дитини,письменник проникає в таїну світової гармонії, в якій існує льонька.

проте таке світобачення має ще один персонаж твору – льоньчин дорослий приятель , або . він невтратив дитячої здатності бачити й розуміти цей світ. смерть (він помирає від променевої хвороби) – якнаслідок (чи кара) за досліди й створення «атомного сонця» – для льоньки не лише страшна трагедія, а й урокспокути, прозріння, самозречення.

в своїй повісті автор показує, що і серед дорослих є ті, які чують «звук павутинки»: не втратив дитячої  здатності бачити й розуміти цей світ , юний науковець, що прибув до баби сірохми, як він сам каже,  «помирать». вбирає останні дні, часи життя в себе, як губка. може, передчасне очікування смерті розбудило  в дорослій людині дитяче сприйняття світу?

в. близнець розуміє необхідність говорити з нашим поколінням про найважливіше – життя і смерть, правду ікривду, любов і

з неприхованим смутком в. близнець пише, в уста ніни сумні слова: «так, ти забудеш у менедрузів багато було, вони повиростали, купили собі мотоцикли, , квитки на футбол. і коли я приходжудо них у гості, вони дивляться на мене сонними очима і не впізнають». цими рядками автор закликає бути більшлюдяним, цінувати життя, воно таке швидкоплинне.

світ для героїв близнеця – льоньки, та ніни живий, неповторний та мінливий, бо самі вони живі. вонимають живе серце, яке не охололо від зла або буденщини, а і горить-палає вогнем, реагує на все щиро табезпосередньо. «звук павутинки» вчить нас, що дива та краса у світі є, тільки треба цінувати їх, вміти  помітити, відкрити для себе.

автор також і нас, читачів, голосно закликає залишатися в душі назавжди дітьми, сприймати світ незвичайним ігарним, кольоровим. цим повість в. близнеця споріднена з віршем л. костенко «кольорові миші». тож не даймовмерти в нашій душі звуку павутинки!