Як і коли Гітлер загарбав Чехословаччину?

Німецька окупація Чехословаччини (чеськ. Německá okupace Čech a Moravy Німецька окупація Чехії та Моравії) — введення військ нацистської Німеччини у Чехословаччину в березні 1939 року.  

Окупація Чехословаччини стала логічним завершенням Гітлерівської кампанії з ліквідації незалежності цієї країни. Першим етапом цього процесу стала анексія Судетського краю (див. Окупація Судетів), яку було здійснено між 1 та 10 жовтня 1938 року за результатами так званого Першого Віденського арбітражу. Формальними підставами такого кроку стали наявність німецького населення в регіоні, а також історична близькість до Німеччини цього чеського регіону, адже ще за Середньовіччя прикордонні з Німеччиною гірські Судети, а також практично всі великі й середні міста Чехії, так само як і південні окраї, близькі до Австрії, зазнали германізації. Розпад Австро-Угорської імперії (1918) призвів до виникнення конфліктних ситуацій мовно-етнічного плану між чехами та німцями у новоствореній Чехословаччині.  

Використавши політичні й військові переваги, Німеччина анексувала Судети, заселені переважно німцями. Словаччина, в свою чергу, відмовилась від своїх прав на південні та східні регіони країни, де більшість населення становили угорці. Територія Чехословаччини скоротилась на 38 %, і країна фактично обернулась на протекторат Німеччини. Німецькі війська опинились на відстані 30 км від Праги. Подальша доля країни, таким чином, була наперед вирішена.  

Швидка й успішна анексія достатньо невеликої, але стратегічно важливої та економічно сильної Чехословаччини з її значним (бл. 20 %) німецьким населенням створила враження легкої перемоги й спонукала Адольфа Гітлера продовжити наступ на країни Центральної Європи.

Объяснение:

Що таке національне відродження? Які процеси воно поєднує? На які етапи поділяється? Чим ці етапи відрізняються один від одного? Для відповіді використайте схему, подану на першому форзаці підручника.

За визначенням історика ХХ ст. Віталія Сарбея, українське національне відродження — «це комплекс подій в історії України кінця ХVІІІ — початку ХХ ст., пов’язаних із поширенням масового національного самоусвідомлення, пожвавленням і піднесенням українського національного руху, розвитком усіх галузей культурного життя українців, що свідчило про активізацію становлення та консолідацію на основі українського етносу нації».

На думку сучасного історика Григорія Касьянова: «Термін “національне відродження”, очевидно, варто брати в лапки, підкреслюючи тим самим його умовність. Загалом, здається, можна було б запропонувати альтернативний термін — націотворення, оскільки і за змістом, і за формою українське “національне відродження” було саме творенням нації...». «Якщо у першій половині XIX ст. націоналізм для більшої частини Європи був новиною, справді інтелектуальним винаходом, то після “весни народів” він став загальносвітовою тенденцією, і Україна в цьому відношенні не була винятком». «“Національне відродження”... тривалий, суперечливий і багатовекторний процес».