Що таке писемне джерело як його зробити

Типи історичних джерел

Письмові (зафіксовані на папіруси, пергаменти, папери, літописи)

Речові (залишки жител, знаряддя праці, посуд, одяг)

Усні (фольклорні джерела — казки, анекдоти, народні пісні)

Етнографічні (народні повір'я, обряди)

Мовні явища

Кіно-фотодокументи та фонодокументи

Центральне місце серед історичних джерел займають письмові тексти — хроніки, документи, листи і т.п. — їх називають первинними історичними текстами (першоджерелами).

Історичні джерела виступають як свідчення, відображення, образи, сліди минулого, використання яких служить реконструкції історичного минулого. У ході такої реконструкції виникають історичні праці — статті, монографії, підручники — їх називають вторинними історичними текстами (або історіографією). По суті можна розділити всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, на два основних класи: історичні й археологічні. Всі знаряддя і результати людської діяльності розглядаються як феномени-артефакти, в яких «закодована» інформація про цю діяльність. У випадках, коли письмові джерела відсутні, доводиться використовувати винятково археологічні джерела.  

Науку про історичні джерела, теорію й практику їх використання в історичних дослідженнях називають джерелознавство (історичне джерелознавство).

Объяснение:

ответ:писемне джерело це тип історичної інформації.(Папірус, пергамент, шкіра, дощечки.)

Объяснение:

От  нацистской германии   исходила угроза прин­ципам послевоенного урегулирования.  гитлеровский режим взял курс на ликвидацию военных статей версальского договора, тем са­мым начав подготовку к захватам в европе. рейхстаг утвердил воен­ный бюджет, который предусматривал крупные ассигнования на содержание военно-воздушного флота, запрещённого версальским договором. германские нацисты и японские милитаристы не скрывали ан­тикоммунистических взглядов и стремления к захвату советских территорий. поэтому кризис версальско-вашингтонской системы, которую пропаганда большевиков многие годы называла «импе­риалистической» и «разбойничьей», вызвал серьёзную обеспоко­енность у советского правительства. превратился в сторон­ника укрепления европейской и мировой безопасности. ещё в на­чале 1930-х гг. советский союз заключил договоры о ненападении с финляндией, латвией, эстонией и францией. в 1933 г. были установлены дипломатические отношения между и сша. в 1934 г. советский союз вступил в лигу наций, подтвердив тем самым свой статус великой державы.