надо умоляю надо умоляю надо умоляю надо умоляю надо умоляю надо умоляю надо умоляю

liberum veto  — принцип одноголосного прийняття рішень, який в головних рисах утвердився у сеймовій практиці речі посполитої наприкінці xvi ст. полягав у збереженні за меншістю права не допустити затвердження обговорюваного закону. liberum veto  — право кожного депутата своїм вето зупинити діяльність сейму з анулюванням усіх раніше затверджених цим же сеймом положень (скасоване 1791  за підрахунками в. чаплинського через протести меншості у 1550–1600  рр. скінчилися безрезультатно 9 із 40  сеймів, у 1600–1650  рр.  — 6 із 46; у другій половині xvii ст. число зірваних сеймів зросло до 35%.

слід враховувати, що «liberum veto» не було насправді настільки руйнівним як це часто змальовується в публіцистиці. це був робочий інструмент за системи прийняття одноголосних рішень. оскільки багато людей ніяк не можуть мати однакову думку, то подібна одностайність досягалася за рахунок прийняття взаємоузгоджених компромісних рішень, консенсусу. основна сеймова діяльність таким чином переміщалася в кулуари і полягала в узгодженні позицій та вироблені прийняттного для всіх рішення. хоч формально «liberum veto» накладалося одним послом (депутатом) сейму, але насправді за кожним таким одинаком стояла значна, опозиційна до більшості група.