Как, каким образом показана Гражданская война в повести Б. Лаврентина «Сорок первый» и А. Толстого «Гадюка»?

1768 рік був часом загальної смути. шляхту речі посполитої дедалі більше дратувало постійне втручання у польські справи російської цариці катерини ii спочатку вона добилася того, що королем польщі обрали її коханця станіслава понятовського, а згодом примусила поляків гарантувати релігійні свободи православним. розлючена шантажем росіян польська шляхта утворила в лютому 1768 р.  барську конфедерацію  й напала на російські війська, розташовані на польських землях. для православних речі посполитої настали тривожні часи.  багато з них були переконані, що конфедерати не простять їм підтримки, яку вони одержували від росіян. інші вирішили вдарити по шляхті, доки вона не напала першою. у травні 1768 р. з мотронинського монастиря вирушила на північ у заселені частини правобережжя ватага із 70 ів під проводом максима залізняка, запорожця з лівобережжя. залізнякові люди підбурювали селян до повстання. у їхніх маніфестах проголошувалося: "настав час скинути з себе і помститися за муки, зневагу і небачені гноблення, яких ми зазнали від наших панів". за лічені дні загін поповнили новобранці з селян і мандрівних ів. місто за містом падали перед повстанцями: фастів, черкаси, корсунь, богуслав, лисянка. на початку червня близько 2 тис. ів обступили умань - добре укріплене місто, де сховалися тисячі шляхтичів, католицьких та греко-католицьких священиків, орендарів-євреїв. долю умані вирішив іван гонта - сотник в охороні стефана  потоцького,  який разом зі своїм загоном узяв бік повстанців. коли місто здалося, почалась нещадна різанина, в якій страшною смертю загинули тисячі чоловіків, жінок і дітей. яків швачка господарював ближче до російського кордону,  в околицях василькова та білої церкви. він прославився між ватажками особливою жорстокістю. головним пристанищем його був фастів, туди до нього приводили зловлених ляхів, там їх судили і вбивали: слідча комісія нарахувала потім таких вбитих біля 700 душ. наприкінці червня в руках повстанців були київське, брацлавське, а також частина подільського і волинського воєводств. лише присутність польських та російських військ на інших західноукраїнських землях перешкоджала їх приєднанню до повстанців. до поразки повстання зовсім несподівано спричинилися росіяни.  побоюючись поширення повстання на лівобережжя, катерина ii наказала своєму полководцеві генералу михайлу кречетникову подати полякам. увечері 6 липня 1768 р. кречетников запросив на бенкет залізняка, ґонту та інших ватажків, де заарештував їх разом з їхніми приголомшеними товаришами. російських підданих було відіслано на суд в київ, польських – віддано польському начальству, що спричиняло лютий суд на місці, вбиваючи багато людей на смерть, або засуджуючи на різні люті муки. росіяни видали ґонту та 800 його людей полякам,  які піддали його тортурам, а потім стратили. залізняка та решту ів було заслано до сибіру. наступних кілька років польський воєвода юзеф стемпковський продовжував чинити помсту над українськими селянами, тисячі яких він замордував у своїй резиденції в кодні. так зустріло сумний кінець останнє повстання українських селян проти польських феодалів.