3. Люботинському князеві з повісті-казки Ю. Винничука потрібен був дракон, щоб
А знайти собі зятя. Б в битві з ним.
В настрахати ворогів. Г залучити туристів.
4. Дракон Грицько з повісті-казки Ю. Винничука нагадував князівні при першій зустрічі
А квіточку. Б сонечко В бджілку Г метелика
5. Чого не робив Федько з повісті В. Чемериса «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» для закоханого Вітьки?
А складав серенаду Б давав списувати домашні завдання
В написав вірша до газети Г добував гроші для кіно
6. Дракон із повісті-казки Ю. Винничука, який з’явився біля Люботина, не влаштовував князя, тому що був
А одноголовим і маленьким. Б надто страшним і сильним
В добрим, освіченим Г іншої віри
7. Учителем дракона Грицька із повісті-казки Ю. Винничука був
А сам князь Б пустельник В князівна Настасія Г таємний радник князя Антось
8. Через дуель Вітьку з повісті В. Чемериса
А заарештували Б вигнали зі школи В покарали батьки Г образила дівчина
9. Вітька з повісті В. Чемериса назвав Галю «зміюкою лукавою», бо вона
А розповіла усім дівчатам, що він у неї закохався.
Б за на побачення ще й Петра. В відверто посміялася з хлопця
Г підкупила його секунданта Федька халвою.
10. Маленький, товстий, флегматичний, смаглявий. Так описує В. Чемерис у повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»
А Вітьку Б Левонтія В Федька Г Петра

Дайте відповіді на питання
11. Через що коні недолюблювали Шептала (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»)?
12. Чому пан Лаврін не зміг убити дракона? (Ю. Винничук «Місце для дракона»)

Укнизі юрія винничука “місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. тішиться метеликам, пише вірші та читає біблію. біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. а найцікавіше, що дракон, він же грицько, пише вірші. лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.   тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. ось така каламбурна зав’язка винничукової повісті-казки. далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. м’якосердий грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? навіщо зробив з нього поета? поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до господа. але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? одного дракона на всю державу замало. де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? коли народ не має кого проклинати – сили його пі. боже! пошли нам драконів! ” – роздумує автор. доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “ласкаво просимо в щуро­град”. автор говорить вустами головного персонажа: “ми народ ліриків, а не воїнів. і вже тому приречені на загибель. народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті! ” на таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “місця для дракона” – другої книги із серії “твори” юрія винничука.