Переказ твору дівчина в степу

Слова вони ж також цій майже безсмертній силі людьми. без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. і все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. а слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів'ялі пониклі букети. певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів'ялі – лицеміри. на жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. і тільки солодкий нектар зів'ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. і ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і ві на поталу ворогу. дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе. рани заживають завжди. а шрами залишаються назавжди…