Причина переворота 18 брюмера:
-падение популярности Директории
-реставрация монархии
-поражение французской армии в битве при Вальми
-измена якобинцев

1) Битва у деревушки Вальми в Северной Франции, произошедшая 20 сентября 1792 года в ходе Войны первой коалиции, ставшей частью Французских революционных войн. Силы французской Армии Север под командованием Франсуа Дюмурье и французской Армии Центр под командованием Франсуа Кристофа Келлермана остановили продвижение прусской армии под командованием Карла Вильгельма Фердинанда, герцога Брауншвейгского к Парижу.

Место: Между селениями Сент-Мену и Вальми

Военная кампания: Революционные войны

Дата: 20 сентября 1792 г.

2)Директория (фр. Directoire) — правительство первой Французской республики по конституции III года, принятой Национальным конвентом в 1795 году во время последнего периода Великой Французской революции с 26 октября 1795 (4 брюмера IV года) до 9 ноября 1799 (18 брюмера VIII года). Исполнительная власть Директории состояла из пяти директоров Исполнительной Директории

3)1) Переворо́т 18 брюме́ра (фр. Coup d'État du 18 brumaire) — государственный переворот во Франции, состоявшийся 18 брюмера VIII года Республики (9 ноября 1799 года по Григорианскому календарю), в результате которого была лишена власти Директория, разогнан парламент (Совет пятисот и Совет старейшин) и был установлен новый политический режим во главе с Наполеоном Бонапартом[1].

4)Реставрация Стюартов — восстановление в 1660 году на территории Англии, Шотландии и Ирландии монархии, ранее упразднённой указом английского парламента от 17 марта 1649 года. Новым королём всех трёх государств стал Карл II Стюарт, сын казнённого во время Английской революции короля Карла I. В сентябре 1658 года умер глава Английской республики — лорд-протектор Оливер Кромвель. К этому времени Шотландия и Ирландия, ранее считавшиеся отдельными государствами, были присоединены к Английской республике

ответ: Українське селянство було тією частиною населення, яка поважала народну культуру, вважала своєю рідною мовою українську. За пореформеної епохи село в цілому зберігало свій давній вигляд. Селяни різних регіонів по-різному будували і припиняли свої будинки, проте повсюдно вони оберігали традиційні українські риси. У харчовий раціон українського селянина значних змін не відбулося. Більшість селян харчувалася дуже просто і одноманітно. Здебільшого вони споживали круп'яні та борошняну їжу, картоплю та інші овочі. Важливе місце в житті українського села займала седянсьна суспільство. Однак реформа 1861 р .. Істотно змінила економічні і правові основи її життєдіяльності. З тих пір громада стала нижньою ланкою імперської адміністрації, Вся надельная земля належала громаді, яка розподіляла її між окремими, селянськими господарствами. За пореформеної епохи, коли селянство почало господарювати самостійно, де далі помітним ставало його майнове розшарування. В результаті селянство розділилося на три основні групи:

заможне селянство, яке успішно вело господарство завдяки поєднання важкої праці, ініціативності, землеробського таланту, використанню праці сільських найманих працівників (батраків). Їх господарства пристосувалися до ринкових потреб і орієнтувалися на виробництво товарної продукції. Вони нарощували свої землі, купуючи наділи збіднілих односельців, мали кілька коней сільськогосподарський інвентар; господарі середнього достатку, або середняки. Земельні наділи, належали цій категорії селян, давали їм можливість прогодувати сім'ю. Вони також мали кілька коней та голів худоби.

Дворянство. Реформа 1861 р .. Стала рубіжним подією для більшості дворянства. Землевласники, які звикли розпоряджатися долею своїх селян і не замислюватися над тим, звідки беруться гроші, виявилися в незвичних умовах. Тепер для забезпечення гідного життя слід було навчитися підраховувати вартість роботи, витрати, прибутки тощо. Для багатьох це виявилося занадто складно. Замість переобладнання своїх маєтків, придбання машин і т.п. дворяни намагалися зберігати звичний б життя. Коли грошей не вистачало - закладали маєтки та брали позики. В результаті на 1877 великі борги мали 77% дворян.

Буржуазія. Реформи 60-70-х РP. XIX ст. сприяли появі нових шарів суспільства - буржуазії і промислових робітників. Процес формування буржуазії почався ще в дореформеної епохи. Представники нової суспільної верстви були в основному вихідцями з купців або заможних селян. Прикладом становлення українського підприємництва була фірма «Брати Яхненки Симиренко». У пореформений період вона стала лідером в цукровій промисловості. Наступним етапом формування буржуазії стала індустріалізація,

Робочі. На відміну від селян, промислові робітники не мали засобів виробництва і повинні були продавати свою робочу силу. У другій половині XIX ст. вони були неоднорідною за складом шаром. Велику кількість робочих становили сезонні працівники, зайняті в цукровій промисловості. У позасезонне час вони поверталися до своїх cил. Чисто промисловими робітниками були насамперед жителі промислових районів Півдня - шахтарі Донбасу, металурги Кривого Рогу та інші.

Умови життя і праці промислових робітників, за деякими винятками, зовсім не відповдали тодішнім європейським нормам. Особливо важким було становище робітників у великих промислових центрах.

Жінки. Швидкий розвиток великої промисловості зумовив зростання міст і їх жителів. У нових умовах життя стався перелом традиційних сімейних відносин, не на користь жінки. Домашнім господарством і Догляд за дітьми, як і раніше займалися жінки. Ця робота не була легкою, але вона не мала грошового вираження. Тому годувальником сім'ї був чоловік. Отже, чітко визначилося залежне становище жінки. Такий статус жінки часто породжував сімейні суперечки.

На роботу влаштовувалися або незаміжні жінки, або жінки, сім'ї яких перебували в тяжкому матеріальному становищі. Всього на промислових підприємствах працювало близько 15% жінок. Однак зарплата жінок становила лише дві третини від зарплати чоловіків за ту ж роботу.

Зміни в зовнішньому вигляді міст. Міста стали певною мірою відображенням змін, що відбуваються в суспільстві під впливом індустріалізації.

Явищем, пов'язаним з швидким зростанням міського населення, стала поява майже в кожному місті нічліжних будинків. Iх жителями ставали переважно селяни, які працювали на місцевих фабриках заводах.