Порівняти образ Аліси та Поліанни

Аліса

Аліса – семирічна дівчинка, якій наснилися пригоди в підземній Країні чудес і Задзеркаллі, де вона зустрілася з різноманітними казковими і фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці і весь час спантеличують розумну юну вікторіанку. Будучи втіленням всіх дитячих вікторіанських чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, відчуття власної гідності, Аліса одночасно зберігає в собі ту безпосередність і душевну відвертість. Світ нонсенсу, куди потрапляє Аліса, часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, прискіпливі, дратівливі і образливі, проте їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися з ситуацією, зуміти перевести розмову на іншу тему, дивуючись дивацтву світу, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його дивність і уявну нез’ясовність, у світі Чудес і Задзеркалля царює своя бездоганна логіка. Це світ, де все розуміється буквально, де метафора позбавляється свого переносного значення, внаслідок чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, що рясно зустрічаються в тексті, в знайомих за оригіналом логічних і граматичних зв’язках раптом виявляються зовсім інші, а то й безглузді слова

Полліанна

Полліанна – 11 -річна дівчинка, яку після смерті батьків забирає на виховання з «почуття боргу» рідна тітка. З атмосфери батьківської любові та глибокої віри в Бога дівчинка потрапляє у світ строгих правил і заборон. Але вона не сумує і своїм умінням радіти всьому, що трапляється з нею в житті, спочатку дивує, а потім і змінює життя всіх жителів маленького провінційного містечка. Вона переконана, що Господь ніколи не помиляється і не запізнюється. Книга дуже хороша, вона вчить добру і оптимізму. Полліанна показує своїм прикладом, як можна спритно виходити з важкої ситуації самій і одночасно надавати до підтримку оточуючих. Завдяки її легкому характеру десятки, а може бути і сотні людей , що живуть в містечку, знаходять сенс життя, знаходять самих себе і починають допомагати другім

После смерти оглашения завещания Цезаря, все его наследство переходило к его внучатому племяннику Октавиану, который для вступления в наследство незамедлительно приехал в Рим. Действительно Октавиан и Антоний сразу же невзлюбили друг друга. Первый, вероятно, попал под влияние Цицерона, который был заклятым врагом Антония. А второй отказался передавать Октавиану личную казну Юлия Цезаря. И Октавиан, и Антоний умудрились поссориться с Сенатом. Октавиан оскорбился на Сенат из-за того, что сенаторы отказывались разрешать ему участвовать в выборах консулов из-за его слишком молодого возраста. А Антоний отказался подчиняться решениям Сената, из-за чего он был объявлен врагом государства. В этот период Октавиан и Антоний даже вступили в вооруженную схватку, но потом поняли, что у них есть общий враг — Сенат, и создали триумвират. Третьим в этом союзе стал еще один соратник Цезаря Лепид. Они поделили между собой провинции Республики и договорились о массовых казнях своих врагов. В проскрипционных списках оппонентов, подлежащих казни, попали около 300 сенаторов, 2 тысяч всадников (аристократов). Первым в этом списке оказался … Цицерон, друг Октавиана и враг Антония. Волна террора прокатилась по Италии. С этого началось правление триумвирата.