Сочинение почему понравился рассказ"мужик двух генералов прокормил"​

ми так часто чуємо, що потрібно вірити в себе. люди кажуть, що, починаючи якусь справу, потрібно налаштуватися на успіх. якщо ж заздалегідь налаштуватися на невдачу, то вона, можливо, й станеться.

з іншого боку, нас вчать тверезо оцінювати свої сили та можливості. наприклад , важко отримати високий з предмета, який протягом всього року не вчив. хоча кожен з нас знає таких везунчиків, яким все дістається легко. ці люди просто вірять у свою добру вдачу. а якщо везунчики ще й щось роблять задля досягнення своєї мети, то таким хлопцям і ціни немає. все у них буде добре, все вийде.

часто людина не вірить в себе, тому що думає, що не годиться для чогось, що не гідна, що ще не готова. наприклад , хлопець впевнений, що не подобається дівчатам. саме тому дівчина в нього не з'явиться. або людина хоче влаштуватися на роботу, але в глибині душі боїться цього. наприклад, що там обдурять, що буде занадто важко. або не так вже ця робота йому й потрібна. у підсумку ніяк не виходить цю роботу знайти.

вчинок, здійснений без віри в себе - це «ані риба, ані м'ясо». щоб віднайти справжню віру в себе, треба вірити в те, що робиш. коли людині щось життєво важливо, вона збирає всі свої сили та йде до мети. вона не думає: «а може, не треба? ». людина спотикається, падає, набиває гулі, але не здається. по дорозі вона й набуває впевненості, поваги до себе. досягнення мети - це лише результат цієї віри.