Клітини які здатні до швидкої регенерації.

Відповідь:

клітини крові та епідермальних структур

Пояснення:

РЕГЕНЕРÁЦІЯ (лат. regeneratio — відродження) — відновлення структур організму в процесі життєдіяльності та тих структур, що були втрачені внаслідок патологічних процесів.

Р. буває фізіологічною і патологічною. Фізіологічна Р. — це процес постійного відновлення клітин багатоклітинного організму. Особливо інтенсивно такі процеси проходять для клітин крові та епідермальних структур (епідермісу, волосся, нігтів). Патологічна Р. — процес відродження органів і тканин після їх пошкодження. Регенерувати можуть клітини всіх чотирьох видів тканини. Виражену регенеративну здатність мають пориста сполучнотканинна і кісткова тканини. Процес Р. кісткової тканини має велике значення при загоєнні переломів кісток. Малодиференційовані камбіальні клітини кісткової тканини — остеобласти — є основними елементами, які відновлюють ушкоджену кісткову тканину. Добре регенерують сухожилля, фасції, значно слабше регенерують процеси, виражені у хрящовій тканині. Джерелом Р. є перихондрії, які містять малодиференційовані елементи — хондробласти. Жирова тканина має доволі слабку регенеративну здатність. Епітеліальні тканини мають також доволі виражену регенеративну здатність (багатошаровий плоский епітелій шкіри, рогова оболонка ока). Р. епідермісу має дуже велике значення в процесах загоєння ран. Епітелій слизових оболонок також має значну регенеративну здатність. Добре відоме швидке загоєння ран порожнини рота, губ, порожнини носа та ін. Залозистий епітелій регенерує по-різному. Регенеративні процеси можливі також у паренхімі печінки, нирок, слинних залоз, підшлункової залози. М’язова тканина регенерує значно слабше, ніж сполучна тканина та епітелій. Р. м’язових волокон скелетної мускулатури відбувається шляхом амітотичного поділу клітин, що межують з пошкодженою ділянкою. При цьому на кінцях пошкоджених м’язів виникають особливі колбоподібні випинання, так звані м’язові бруньки. Випинання з двох кінців пошкодженого м’яза зливаються, а у пошкоджених м’язових волокнах відновлюється поперечна посмугованість. Р. гладкої мускулатури виражена відносно слабко. Вона може відбуватися внаслідок мітотичного поділу гладком’язових клітин. Нервові клітини (периферичної і вегетативної нервової систем, рухові та чутливі нейрони спинного мозку тощо) регенерують слабко. Аксони нервових клітин мають високу регенеративну здатність. Р. аксонів нервових клітин головного мозку (кори, підкоркових вузлів) відбувається вельми слабко або зовсім відсутня. У пошкодженій регенеруючій тканині утворюються речовини, які стимулюють розмноження її клітин: продукти пошкодженої тканини (протеази, поліпептиди, низькомолекулярні білки). Встановлено стимулювальну дію на Р. продуктів розпаду лейкоцитів — трефонів. Поряд зі стимуляторами Р. був відкритий інший механізм регуляції тканинного росту, що базується на пригніченні розмноження клітин. Виявилося, що клітини, які знаходяться в мітозі, виробляють речовини (кейлони), які гальмують вступ у мітоз інших клітин цієї тканини. При загибелі тканини концентрація кейлонів знижується і починається Р. Проте в міру відновлення тканини кількість кейлонів збільшується і Р. завершується. Встановлено, що для активації кейлонів необхідний адреналін. Це свідчить про те, що центральна нервова регуляція регенераторного процесу накладається на її тканинний рівень. Важливу роль у процесі Р. відіграє нервова трофіка. Денервація викликає розвиток трофічних виразок на шкірі та слизовій оболонці. Нормальний процес Р. забезпечується фізіологічним співвідношенням гормонів: після видалення гіпофізу, щитоподібної та підшлункової залоз, а також після кастрації та під впливом глюкокортикоїдів Р. знижується. Мінералокортикоїди сприяють Р. На неї впливають: температура тіла, надходження в організм амінокислот, вітамінів (особливо вітамінів А і С). З віком у людини регенераційна здатність усіх тканин знижується.