Речення Усе можна виправдати, окрім освіченого варварства ускладнено
а відокремленою обставиною
б відокремленим означення
в відокремленим додатком
г вставним реченням
д однорідними додатками

в) відокремленим додатком

Объяснение:

розмови щодо шкільної форми точаться не один рік і серед дорослих, і серед дітей (учнів). старше покоління — дідусі й бабусі сучасних учнів — категоричне: шкільна форма має бути обов’язковою. із якою ностальгією бабусі пригадують коричневі платтячка, білі фартушки й такі ж бантики! батьки нинішнього покоління дітей поділилися на дві групи. перша група категорично проти шкільної форми. їхні аргументи: кожна дитина має право на індивідуальність, зокрема це стосується й одягу також, — це по-перше. по-друге, однакова форма, столи чітко в ряд — нагадує казарму, якість старі часи.

друга група менш категорична: кожен навчальний заклад може мати свою форму, яка не буде схожою ні на які інші. це має бути своя модель, своя емблема тощо. звичайно ж, такою формою діти повинні пишатися, бо вона, певною мірою, — символ їхньої школи.

що ж думають учні з цього приводу? звернемося до них. оксана ш.: «я не проти шкільної форми, я проти примітивного моделювання, що спостерігається нині в багатьох школах. а ще більше проти синтетичних тканин, які шкодять дітям, хоча є дешевими». микола о.: «краще запропонувати не шкільну форму, а, наприклад, костюм ділової людини з відповідним набором предметів. це дозволить учням у школі налаштуватися на робочий лад, а не на біганину по коридорах». ірина н.: «кожен має право вдягатися так, як він хоче. єдине, що б я запропонувала, — це поставити певні естетичні вимоги в стінах школи. це стосується усіх без винятку. поясню: в одязі має бути підкреслений діловий стиль, а не пляжний варіант чи взагалі одяг для прогулянок, вилазок, дискотек тощо».

а що ви думаєте з цього приводу?