Почему миф о потопе встречается среди преданий шумера, аккада, вавилона, индии, китая, но его нет среди египетских текстов?

Ксожалению, табличка, на которой был записан миф, сохранилась не полностью, и начало мифа отбито. мы можем восполнить смысл недостающих фрагментов по его более поздней вавилонской версии. она вставлена, как рассказ, в эпос о гильгамеше "о все видавшем…". первые читаемые строки повествуют о сотворении человека, о божественном происхождении царской власти и об основании пяти старейших городов.  далее речь идет о том, что на совете богов было принято решение наслать на землю потоп и уничтожить все человечество, но многие боги огорчены этим. зиусудра, правитель шуруппака, представляется набожным и богобоязненным царем, который пребывает в постоянном ожидании божественных снов и откровений. он слышит голос бога, скорее всего энки, сообщающий ему о намерении богов "уничтожить людское семя".  дальнейший текст не сохранился из-за большой трещины, но, судя по вавилонскому аналогу, в нем зиусудра получает подробные наставления по строительству огромной лодки, чтобы спастись от неминуемого бедствия.  текст возобновляется ярким описанием потопа. в течение семи дней и семи ночей на земле бушует буря такой силы, что даже боги боятся ее. наконец на небе появился бог солнца уту, который осветил и обогрел землю. зиусудра простерся перед ним ниц и принес в жертву волов и овец.  последние строки мифа описывают обожествление зиусудры. он получил в дар "жизнь как у бога", то есть бессмертие и вместе с был перенесен в божественную райскую страну дильмун.  вавилонская версия мифа о потопе существует в виде самостоятельной легенды об атрахасисе и в виде, упомянутой выше вставки в эпос о гильгамеше. в последнем рассказе имя героя звучит как утнапишти. оно является почти дословным переводом на аккадский язык имени зиусудры - шум. "нашедший жизнь долгих дней". по-аккадски утнапишти означает "нашел дыхание".  миф о потопе сохранился и в виде всем известного библейского предания о ное, и в трудах бероса, писавшего на греческом языке. только у бероса зиусудра зовется ксисутросом, а богом, его об опасности, был кронос.

Німецька окупація Чехословаччини (чеськ. Německá okupace Čech a Moravy Німецька окупація Чехії та Моравії) — введення військ нацистської Німеччини у Чехословаччину в березні 1939 року.  

Окупація Чехословаччини стала логічним завершенням Гітлерівської кампанії з ліквідації незалежності цієї країни. Першим етапом цього процесу стала анексія Судетського краю (див. Окупація Судетів), яку було здійснено між 1 та 10 жовтня 1938 року за результатами так званого Першого Віденського арбітражу. Формальними підставами такого кроку стали наявність німецького населення в регіоні, а також історична близькість до Німеччини цього чеського регіону, адже ще за Середньовіччя прикордонні з Німеччиною гірські Судети, а також практично всі великі й середні міста Чехії, так само як і південні окраї, близькі до Австрії, зазнали германізації. Розпад Австро-Угорської імперії (1918) призвів до виникнення конфліктних ситуацій мовно-етнічного плану між чехами та німцями у новоствореній Чехословаччині.  

Використавши політичні й військові переваги, Німеччина анексувала Судети, заселені переважно німцями. Словаччина, в свою чергу, відмовилась від своїх прав на південні та східні регіони країни, де більшість населення становили угорці. Територія Чехословаччини скоротилась на 38 %, і країна фактично обернулась на протекторат Німеччини. Німецькі війська опинились на відстані 30 км від Праги. Подальша доля країни, таким чином, була наперед вирішена.  

Швидка й успішна анексія достатньо невеликої, але стратегічно важливої та економічно сильної Чехословаччини з її значним (бл. 20 %) німецьким населенням створила враження легкої перемоги й спонукала Адольфа Гітлера продовжити наступ на країни Центральної Європи.

Объяснение: