Випишіть цитати, що характерезують Марусю Чурай, Галю Вишняківку, Бобренчиху, Івана Іскру, Грицька Бобренка

зміст сущого", поєднати Всесвіт зі світом людської душі, буттєве з побутовим. Ідея буття подумки немовби вплітається в опис побуту, лишаючи його однозначності та суто речової стійкості. Але повного злиття, що мало продемонструвати єдність світу, лише умовно

розділеного на побутову та буттєву сферу, не відбувається. Два центри, дві лінії художніх зусиль весь час ідуть поряд у творах малої прози В. Винниченка; сфера буття і сфера побутування залишаються існувати кожна самостійно, не доповнюючи і не коригуючи одна одну: у тексті ці сфери розмежовуються різними видами прози, - тобто ритмізація є змістовою, типологічною ознакою.

Неореалістичні тенденції творчості В. Винниченка проявляються у трансформації жанрової системи. Еволюція жанрових форм у малій прозі письменника відтворює процес становлення жанрової системи художнього напряму. Мала проза В. Винниченка включає такі основні жанри: повість, новела, оповідання, замальовка, психологічна студія, парабола. В. Винниченко використовує змішані форми - контамінації, тобто твори, що поєднують жанрові ознаки повісті та новели, оповідання та нарису, замальовки та психічної студії тощо. Контамінації жанрових форм, змішання стилів у малій прозі В. Винниченка є скоріше нормою, ніж відхиленням. При такому поєднанні маємо значно ширшу просторову конструкцію, в яку включається пейзаж, портрет, опис-експозиція, груповий портрет персонажів в обстановці їх побутування, роздуми-медитації.

Одним з найбільш поширених жанрів малої прози В. Винниченка є новела. Письменник використовує жанр новели з метою дослідити специфіку національної української ментальності, моралі та звичаїв українського народу. В. Винниченко у своїх новелах звертається до особливостей національного світосприйняття, до найбільш болючих проблем тодішньої України. Письменник виявив жанровий потенціал новели, надав їй національної своєрідності. В. Винниченко створив цілу низку психологічних новел, завдяки чому ця жанрова форма набула популярності. Психологічні новели В. Винниченка мають різновиди: соціально-психологічна, лірико-психологічна, філософська, новела-портрет.

Інтенціями неореалізму, для якого характерні автобіографічність та прагнення до документалізму, пояснюється поширеність у прозовій спадщині письменника безфабульної прози. Серед творів В. Винниченка значне місце посідають оповідання мемуарно-автобіографічного характеру, ескізи, твори, близькі до нарису. Образ автора і оповідача у цих творах практично співпадають. Розповсюдженою жанровою формою малої прози В. Винниченка є ескіз, замальовка з натури, незакінчена історія з життя. Для замальовок В. Винниченка характерний глибокий драматизм, тонка психологічна мотивація поведінки дійових осіб. Замальовки В. Винниченка мають характерні риси: психологізм і соціальну спрямованість гаючи дійсність, В. Винниченко гострим зором соціально-політичного діяча ловив саме ті моменти, які найбільш яскраво показували суспільні суперечності, несли у собі зерна майбутніх соціальних катаклізмів.

Характерною рисою малої прози В. Винниченка є поглиблення психологізму, який з допоміжного елемента перетворюється на головну функціональну ознаку твору, яка визначає його жанрову специфіку. Жанр психологічної студії, функціональною ознакою якої є показ конкретної ситуації у ракурсі демонстрації найдрібніших змін у психіці героїв, мотивації їх вчинків, посідає значне місце у малій прозі письменника.