7. Словосполучення «зелені луги», «росяниста доріжка», «шелест трав»,
«щебетання дібров» бринять у поезії​

Потім ми позвали собаку, щоб вона повернулася в намет, котрий ми змайстрували. собака через деявий час неохоче повернувся та добре вмостившись та положив морду на лапи міцно заснув.  ми домовились, що будемо по черзі вартувати біля собаки, щоб він не пішов у воду, та не намочив рану. я думав про те, що коли ми будемо повертатися додому, доведется собаку забрати з собою. вночі, коли ми пішли спати в свій намет,  чули як собака стонав уві сні.    прокинувшись вранці, ми відразу побігли до собаки. прибігши, ми побачили що собаки не було. - забрали! - сказав мій друг. і ми з понурим настроем почвалали збирати свої речі, щоб повернутися додому. коли вже залишилося скласти останній рюкзак, ми почули хруст очерета. через хвилину до нас підійшла вчорашня знайома дівчина, а поряд з нею був і пес. вона довго дивилася на нас і все ні як не намагалася щось сказати. мабудь соромилась. а потім тихо подякувала і опустивши очі пішла геть. собака пішов за нею. - вірність! - ще раз сказав вже я.