если не знаете не пишите ❤❤❤

у своїй п’єсі «наталка полтавка» талановитий український письменник і драматург іван котляревський наголошує, що найкращі риси характеру розкриваються лише в творчих натурах. а ось життя з соціальними та духовними паразитами, якими у творі є виборний, возний та деякі інші персонажі, для простої людини перетворюється на страждання. у пана така жінка, як наталка, стане кріпачкою, і становище її буде гірше наймички. при цьому автор яскраво зображує увагу і любов наталки до матері, щирість почуттів дівчини до старої жінки.

саме через велику повагу до матері наталка дає обіцянку вийти заміж за багатого нареченого. у її серці борються почуття вдячності і пошани з почуттям кохання до петра. проте, навіть щира любов до матері не може стати перепоною у боротьбі наталки за своє щастя, яка здатна порушити навіть вікові народні традиції. дівчина заявляє, що рушники нічого не означають і відмовляється виходити заміж за багатого возного.

не менш позитивним рисами наділений і наречений наталки петро. він проявляє себе як гідна людина, яка має право на кохання такої гарної дівчини, як наталка. хоча парубок і бідний, але серед інших героїв п’єси він вирізняється прямотою і чесністю, йому притаманне почуття відданого кохання, заради якого він нехтує власним добробутом і відправляється на заробітки в далекі краї.

іван котляревський особливо підкреслює благородство парубка. коли той бажає довідатися, чи любить його наталка після повернення у рідне село, він звертається до свого товариша миколи з такими словами: «як вона вільна, то скажи за мене, а коли заручена, то не говори. нехай один буду я горювати i сохнути з печалі». на жаль, благородство петра інколи межувало з нерішучістю і заважало йому боротися за власне щастя, а його слабким місцем були готовність до самопожертви і надмірна чутливість.

подібне зображення головного героя зумовлено як важкими умовами його життя, так і кращими рисами його характеру. автор п’єси розповідав, що петро шукав роботу «по всіх усюдах», а своє добро наживав кривавим потом. хоча петро і був звичайним наймитом, він проявляв цікавість до культури, і його судження про мистецтво були більш гармонійні, ніж думки макогоненка чи возного, які тільки видавали з себе освічених людей. петро мріяв про сімейний затишок, але у нього не вистачало сміливості боротися за своє щастя. і якби не наталчина завзятість і відданість коханню, якби не миколи, можливо, петро так і не наважився б відстоювати свою наречену і виборювати своє кохання.