Написати визначити тему та ідею повісті марка вовчка інститутка

“Інститутка” аналіз Автор – Марко Вовчок Жанр “Інститутка”  – соціальна повість Рік написання – 1858-1859

Тема “Інститутка”: Зображення тяжкого становища кріпаків та наростання стихійного протесту проти несправедливості та неволі. Марко Вовчок чимало уваги приділила змалюванню почуття волелюбності народних мас, показові протилежних поглядів на любов, шлюб, солдатчину. Повість “Інститутка” — реалістичний соціально-побутовий твір, у якому на тлі життя і побуту кріпаків та кріпосників правдиво зображені соціальні конфлікти. Головні герої “Інститутка”: кріпаки: Устина, Катря, Прокіп, Назар, бабуся Пани: стара поміщиця, панночка, полковий лікар. Основний прийом композиції: Прийом антитези. Прийом зіставлення авторка використовує для того, щоб ще яскравіше підкреслити непримиренність двох протилежних соціальних груп, неминучу боротьбу між ними. В результаті якої перемагають герої з високими моральними якостями.

“Інститутка” композиція Експозиція – І розділ, у якому читач знайомиться з оповідачкою Устиною; про людей та події розповідається крізь призму світосприйняття героїні. Зав’язка – Приїзд панночки й обрання Устини покоївкою. Розвиток дії – настає через загострення стосунків панночки з кріпаками, її одруження і переїзд на хутір. Кульмінація – Сцена, у якій пані побила стару кріпачку. Хотіла побити й Устину, але на перешкоді став Прокіп. Розв’язка – Прокопа віддають у рекрути, Устина переходить до міста наймичкою. Тематика Реалістичний показ нестерпного становища селян, викликаного жорстокістю кріпосників, наростання стихійного протесту проти панів, перші прояви непокори пригноблених, зображення моралі панів і трудового народу, стану тодішньої освіти.  “Інститутка” характеристика Марко Вовчок змалювала повновладну поміщицю і повністю залежних від її волі кріпаків. Вона правдиво показала їхнє життя, їхнє підневільне, безправне становище. “Сидимо було день при дні у дівочій та робимо”, — розповідає Устина хоч за те, що не б’ють десять раз на день, як от по інших, чуємо”. Описано в повістізнущання й наруги, яких зазнали кріпаки від панночки. Малюючи цей образ, Марко Вовчок зуміла показати своє ставлення до таких панночок. Щоб викликати презирство й ненависть читачів, автор показує непристойні вчинки панночки, добираючи відповідні мовні засоби. Так, до слова “кричить” вона добирає синоніми “репече”, “дзвякотить”. Своїм твором засудила Марко Вовчок бездіяльність і слабодухість окремих панів-лібералів. Таким є полковий лікар. Спочатку він несміливо захищав своїхкріпаків, та дуже швидко відступився, сказавши: “Робитиму все так, як ти сама надумаєш”. Кріпаки сподівалися, що він захистить їх від лютої дружини, але лікар виявився безвольним, не захотів сваритися з панночкою, не зміг осудити її за нелюдяні вчинки. Та центральними в повісті є образи селян-кріпаків, які виступають носіями моралі трудового народу. Вони чесні, роботящі, з почуттям власної гідності, вільнолюбні. Їх глибоко обурює соціальна несправедливість. У дечому вони різні: Прокіп готовий до помсти щомиті, Назар єдиним позбутися кріпацької неволі вважає втечу від пана, Катря свій гнів виявляє відверто, а Устина, хоч і ненавидить панів, покірно зносить їхні знущання. Марко Вовчок основну увагу концентрує на діях і вчинках героїв. А всі дії, вчинки, прагнення й інтереси кріпаків підпорядковані боротьбі за визволення з-під кріпосницької залежності, чи, як говорить Устина, “…з пекла, з кормиги”.

Моё любимое стихотворение есенина .нивы сжаты, рощи голы, от воды туман и сырость. колесом за сини горы солнце тихое скатилось. дремлет взрытая дорога. ей сегодня примечталось, что совсем-совсем немного ждать зимы седой осталось. ах, и сам я в чаще звонкой увидал вчера в тумане: рыжий месяц жеребенком запрягался в наши сани. это моё любимое стихотворение с.есенина .оно ,по - моему ,гениально .ведь говорил же горький ,что "есенин - это орган ,созданный природой исключительно для поэзии".   в этом поэтическом этюде меня восхищает мастерство поэта ,который передаёт нам   красоту окружающего нас мира в незамысловатом на первый взгляд стихотворении.но в нём он поведал нам свои сокровенные мысли . стихотворение начинается короткими ,нераспространёнными предложениями ,все слова употреблены в прямом значении .совсем непоэтично ,а наоборот ,приземлённо ,буднично серо ,уныло ,пустынно   показан мир ,голые рощи настроение обречённости .да ,такая у нас осень .но мир видит иначе ,и на смену печальному настроению приходит поэтический образ : "колесом за сини горы солнце тихое скатилось",который постепенно всё меняет : здесь и сравнение ,и эпитеты ( сини ,тихое ),и олицетворение и синтаксический строй меняется .это предложение уже занимает две строки .поэт будто заставляет нас вглядеться в природу .ощутить её   прелесть - мы "видим "краски - синие горы ( сказочный образ) во второй строфе чудо продолжается ."дремлет взрытая дорога" - она живая .здесь так уместно это олицетворение .она и мечтает о приближающейся зиме приём не случаен : ведь и мы мечтаем о том же в дни безрадостной осени .но не каждый ,как есенин ,может и в этих унылых картинах увидеть,как  "вчера в тумане рыжий месяц жеребёнком запрягался в наши сани".изумительная метафора ,с которой автор сырой туман осени превращает в сказочный мир волшебной тайны .при этом - в мир , близкий читателю ( жеребёнок - привычен ,и природа от этого становится ближе и понятнее ,роднее ). мне последняя строфа кажется не только волшебной ,но и чуть - чуть хулиганской - абсолютно в духе характера поэта "ах ,и сам я в чаще звонкой увидал вчера в тумане : рыжий месяц жеребёнком запрягался в наши сани! " думается ,и сам поэт с удовольствием запрягся бы в эти сани на пару  с "рыжим месяцем "      другой синтаксис ,другое настроение ,другие эмоции - и это сделала   волшебная сила искусства ,где роща стала "звонкой чащей" ( яркий эпитет) ,где сырой туман   превратился в волшебную дымку .     в этом поэтическом шедевре нам довелось увидеть ,как мастер слова  может преобразить мир .ведь "у природы нет плохой погоды" .а есенин - чудо!