Як склалася доля Римської імперії? ​

Римская империя была огромным даже по нынешним меркам государством со сложной системой управления и развитой инфраструктурой. Ее падение, точнее – ситуация, когда римские государственные институты и инфраструктура прекратили функционировать в западной части Римского мира и испытали серьезное потрясение в восточной, стало следствием множества причин. Среди первых необходимо назвать политический кризис: в Римской империи не было строго продуманной системы передачи власти. Эксперименты Диоклетиана по созданию императорской коллегии, основанной на меритократическом принципе, а также кровнородственный династизм Константина не прижились окончательно; в результате эти формы соседствовали с военными узурпациями, которые впервые стали рас явлением еще в III веке. Нагрузка на границе обостряла процессы, которые шли внутри самой империи, ухудшая ситуацию в экономике и социальной сфере. Великое переселение народов, вызванное в т.ч. и климатическими причинами, привело к тому, что целые народы стали сниматься с насиженных мест и искать счастья в новых землях, что не могло не отразиться на устоявшемся быте римских провинций – вначале пограничных, а затем и внутренних. Императорам было все более затруднительно курсировать от границы к границе, отбивая атаки и нападения. Внутри общества Римской империи тоже все было неблагополучно: римская аристократия находилась во фронде по отношению к императорам второй половины IV века; городское население требовало хлеба и зрелищ, что в свою очередь приводило к колоссальным расходам; земледельцы, задавленные тяжелыми условиями жизни и непредвиденными обстоятельствами (климат, набеги, слабеющая центральная власть, амбиции местной элиты), пытались перемещаться, что привело к постепенному их закрепощению и дальнейшему бегству с насиженных мест. Наконец, в V веке императорский трон на западе Римской империи стал предметом сложных политических игр между варварской верхушкой в армии, римской аристократии и Константинопольским двором. Сменявшиеся императоры не могли держать ситуацию под контролем и шли на союз с варварскими племенами, которые приобретали все больше и больше самостоятельности, заселяя территории Римской империи. В какой-то момент процесс принял необратимый характер, и Римская империя превратилась в номинальную условность.

украинский

Римська імперія була величезною навіть за нинішніми мірками державою зі складною системою управління і розвиненою інфраструктурою. Її падіння, точніше-ситуація, коли римські державні інститути та інфраструктура припинили функціонувати в західній частині римського світу і зазнали серйозного потрясіння в східній, стало наслідком безлічі причин. Серед перших необхідно назвати політичну кризу: в Римській імперії не було строго продуманої системи передачі влади. Експерименти Діоклетіана по створенню імператорської колегії, заснованої на меритократичному принципі, а також кровнородственний династизм Костянтина не прижилися остаточно; в результаті ці форми були сусідами з військовими узурпаціями, які вперше стали поширеним явищем ще в III столітті. Навантаження на кордоні загострювало процеси, які йшли всередині самої імперії, погіршуючи ситуацію в економіці та соціальній сфері. Велике переселення народів, викликане в т. ч. і кліматичними причинами, призвело до того, що цілі народи стали зніматися з насиджених місць і шукати щастя в нових землях, що не могло не відбитися на усталеному побуті римських провінцій – спочатку прикордонних, а потім і внутрішніх. Імператорам було все більш важко курсувати від кордону до кордону, відбиваючи атаки і напади. Усередині суспільства Римської імперії теж все було неблагополучно: римська аристократія перебувала у фронді по відношенню до імператорів другої половини IV століття; міське населення вимагало хліба і видовищ, що в свою чергу призводило до колосальних витрат; хлібороби, задавлені важкими умовами життя і непередбаченими обставинами (Клімат, набіги, слабшаюча центральна влада, амбіції місцевої еліти), намагалися переміщатися, що призвело до поступового їх закріпачення і сприяло подальшій втечі з насиджених місць. Нарешті, в V столітті імператорський трон на заході Римської імперії став предметом складних політичних ігор між варварською верхівкою в армії, римської аристократії і Константинопольським двором. Змінювалися імператори не могли тримати ситуацію під контролем і йшли на союз з варварськими племенами, які набували все більше і більше самостійності, заселяючи території Римської імперії. У якийсь момент процес прийняв незворотний характер, і Римська імперія перетворилася на номінальну умовність.

Русско-польская война (1654—1667)