Основна частина природної зони у Європі знаходиться на Східноєвропейській рівнині і поступово зникає в західному напрямку.

Європа відрізняється великою складністю і високим ступенем вивченості геологічної будови. Велик розташовані в межах Східноєвропейської (Російської), або Європейської, платформи, що має складчастий фундамент докембрійського віку. На сході, у межах Російської плити, де він глибоко занурений, і в східній частині Балтійського щита, де він виступає на поверхню. На заході (південь Скандинавії, Данія і Велика Британія) широко розвинуті пізньопротерозойські метаморфічні породи. Після консолідації фундаменту протягом останніх 1200–1600 млн років окремі частини платформи тривалий час занурювалися, покриваючись морями і лагунами. На північ від Східноєвропейської платформи, займаючи північний шельф материка (від Землі Франца-Йосипа до Печорської низовини ться докембрійська платформа Баренцевого моря. Схожа на неї платформа (Еріа) утворює край шельфу на північ від Британських островів. Ісландія та о.Ян-Майєн являють собою неоднорідні вулканічні підняття, що виникли у кайнозої над північною частиною Серединно-Атлантичного хребта.

Гірські споруди півдня Європи (Андалузькі гори, Апенніни, Альпи, Карпати, гори Балканського півострова, Криму та ін.) належать до Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. У межах Альпійської складчастої області виникли своєрідні западини, що характеризуються близьким до океанічного типом будови земної кори (частково западина південного Каспію, Чорноморська, Тірренська та ін.). Згідно з даними геофізичних досліджень у них сильно скорочений (або повністю відсутній) «гранітний» шар і земна кора в цілому має товщину близько 20-30 км. Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.

Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.

Объяснение:

Вхвойных лесах живут медведи, которые, по сути, являются всеядными. каждое лето они питаются и рыбой, чтобы набрать жир для длительной зимней спячки. когда начинает идти снег, медведь уходит в берлогу и спит до наступления весны. рысь – это лесная кошка. она также является всеядной, и питается зайцами, птицами и другими маленькими хищниками. рысь приспосабливается к изменениям времени года путем смены шерсти, чтобы быть незаметной. зимой рысь имеет белый окрас, а летом – светло-коричневый с темными пятнами. а также в хвойных лесах обитают россомахи, лоси. белка зимует в гнезде, питаясь запасами, заготовленными осенью. белка летом – рыжая, зимой – серая. гнездо у белки в дупле или прямо на веточках, ближе к стволу. внутри свое жилище зверек выстилает мхом, лишайником, травинками, листьями и шерстью. в таком гнезде обычно один или два входа, которые в сильные морозы белки затыкают мягким лишайником или.. хвостом. зимой заяц питается веточками, корой. в основном зайцы питаются веточками осины, березы, а также клена, дуба, орешника. с веток более толстых сгрызают только кору. едят и сухую траву, правда, не охотно. не откажутся они и от сена, лежащего в стогах. иногда зайцы зимой наведываются в сады, где обгрызают кору с молодых деревьев, поэтому люди на зиму обвязывают стволы плодовых деревьев. день заяц проводит в укромных местах – под поваленным стволом, под пнем или в кустах. в сильные морозы роет в снегу глубокие норы. спит не закрывая глаз. от хищников зайца спасают ноги. он легко передвигается зимой, хотя снег в лесу глубокий и рыхлый. широкие лапы, обросшие к зиме шерстью, не позволяют ему провалиться. лоси не спят зимой и ищут корм. лося народ называет лесным великаном. медленно бродит он зимой среди кустарников и молодых деревьев, объедая их ветви. если встретит поваленную осину, обгладывает кору. на ночь и в непогоду лось прячется в углубления в снегу. у отдыхающего лося из укрытия видны только голова и спина, покрытая особенно густой шерстью. ноги он прячет под теплое брюхо.