Записати 5 подій , які вплинули на історію України ХVІІ – ХVІІІ ст.

​

Друга половина XVIІ - перша половина XVIII ст. — період найвищого розвитку української культури. Гетьманську державу (1648-1764 рр.) очолюють високоосвічені, європейського рівня політичні й громадські діячі: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа. Вони докладають великих зусиль і коштів для розбудови культури, освіти, шкільництва.

Шкільна освіта в XVIІ - першій половині XVIII ст. охоплює всі верстви й соціальні групи населення, зокрема жінок. В цей час засновано школи при Ніжинському, Лубенському, Чернігівському, Полтавському, Переяславському, Прилуцькому і Миргородському полках. На 1099 поселень їх було 866, у новостворених Чернігівському, Городненському та Сосницькому повітах працювали 134 школи, тобто одна школа на 746 учнів.

Наприкінці XVII - у першій половині XVIII ст. в Україні істотно збільшується кількість шкіл при братствах. Після Берестейської унії на зразок Львівської братської було засновано Стрятинську, Луцьку, Кам'янську, Пинську та інші школи, в яких головна увага приділялася вивченню грецької мови, тому ці фшколи називали "грецькими". Гетьман Сагайдачний заповів спеціальні кошти на утримання вчителів грецької мови у Львівській та Київській школах. Освітній рух охопив майже все населення України. Як зазначив Павло Алепський 1654 р., навіть багато жінок в Україні були письменними.

У Києві 1615 р. відбулася знаменна подія для культурно-освітнього життя. Галшка Гулечівна, "палаючи побожною ревністю до віри грецької", подарувала Київському братству земельну ділянку на Подолі під забудову монастиря та школи для дітей шляхетських і міських. Навчальний процес у школі відбувався за 4 напрямами: студенти вивчали граматику, риторику, філософію, мови грецьку, латинську, слов'янську, польську та українську (руську). Зразком були програми провідних європейських університетів. З-поміж перших ректорів — Іов Борецький. Мелетій Смотрицькнй, Касіян Сакович.

Объяснение:

Основатель и первый  великий хан монгольской империи, объединивший разрозненные монгольские племена; полководец, организовавший завоевательные походы монголов в китай,  среднюю азию, на  кавказ  и восточную европу. основатель  самой крупной в человечества континентальной империи. зимой 1226—1227  гг. началась последняя осада чжунсина. весной и летом  1227 года  тангутское государство было уничтожено, а столица была обречена. падение столицы тангутского царства связано непосредственно со смертью чингисхана, который скончался под её стенами. согласно рашид-ад-дину, он умер до падения столицы тангутов. по данным «юань-ши», чингисхан умер, когда жители столицы начали сдаваться. «сокровенное сказание» рассказывает, что чингисхан принял с дарами тангутского правителя, но, почувствовав себя плохо, приказал его умертвить. а затем приказал взять столицу и покончил с тангутским государством, после чего скончался. источники называют разные причины смерти  — внезапная болезнь, болезнь от нездорового климата тангутского государства, следствие падения с лошади. с уверенностью устанавливается, что он умер в начале осени (или в конце лета) 1227 года на территории тангутского государства сразу после падения столицы чжунсин (современный город  иньчуань) и уничтожения тангустского государства. есть версия, что чингизхана ночью зарезала молодая жена, которую он силой отнял у мужа. боясь за содеянное, она той же ночью утопилась в реке.