Герои из повисти Иван Сыла на початку и в кинци

ответ:Іван Сила-головний герой повісті. «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима.» Доктор Брякус – перший тренер Івана, який і помітив талант хлопця. Він інтелігент, у минулому відомий спортсмен. Загинув під час автокатастрофи.

Аделія Бухенбах-власниця цирку. Врятувала Силу із в’язниці

Міха Голий – крадій, який став товаришем Івана Сили. “Привокзальний волоцюга, пройдисвіт, злодій” Валет – “Велет виявився на голову меншим за Івана. Це був середнього віку чоловік, який роками заробляв на життя вуличними боями.” Фікса – таємний агент поліції. “Це був опецькуватий чоловічок зі швидким поглядом і рухливими щурячими вусами. Коли він щось роздивлявся, то здавалося, ніби принюхується”

Магдебура – “Безперечним фаворитом вважався дворазовий чемпіон Магдебура. До того ж , він представляв силові органи. У молодості був поліцейським, і чи не в кожному поліцейському управлінні висів його портрет. Бенцик – “Старший слідчий. Він сидів за столом у напівтемряві, направивши світло настільної лампи в обличчя. Це був його метод: створити максимальний дискомфорт обвинуваченому, аби той чимшвидше захотів говорити правду".

Бідосько – “Колишній журналіст, який спився, продав квартиру і тепер мешкав у розвалюсі по сусідству” Пандорський – “Ось вийшов імпресаріо у чорному фраку і з неймовірно великим гігантським червоним бантом метеликом на шиї”. У його статечній поставі, розумних очах та вишуканих манерах було стільки поваги та грації, що це мимоволі заворожувало”. Фандіго – акробат “атлетичний смаглявий юнак зі східними рисами обличчя”

Мілена – “русява дівчина з пишними кучерями і сріблястою короною і почала грандіозно танцювати на великій блискучій кулі” Карлик Піня – ” Він ніколи нікому не вірив. Можливо, тому, що природа над ним поглумилася. А може, якраз навпаки: природа відомстила горбунові за те, що той завжди був незадоволеним.”

Маруська – дівчина з рідного села Івана, в яку він був закоханий. “вона була для нього, як ікона, котрій щовечора молився: карі оченята, рівненький носик, точені губки, чорну косу до пояса”

Объяснение:

цитатна характеристика:

-  «…коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;

- «ох, земелько, свята земелько — божа ти донечко! як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… приобрітав би тебе без ліку. легко по своїй власній землі ходить. глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;

-  «я не буду панувати, ні! як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;

- «ох, земелько, свята земелько — божа ти донечко! як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… приобрітав би тебе без ліку! »;

-  «їдеш день — чия земля? калитчина! їдеш два — чия земля? калитчина! їдеш три — чия земля? диханіє спирає…

-   «…бере і в свого, і в чужого»;

-  «ой пузирі! глядіть, щоб не полопалися, а замість вас калитку розіпре грошового»;

-  «обікрали… ограбили…пропала земля краще смерть, ніж така потеря! »;