Твір "Запорожці у короля"- сатиричний чи гумористичний? Обґрунтуйте свою думку. (5 речень)

у мальовничому куточку нашої держави, на чернечій горі, спить вічним сном наш великий кобзар. знизу несе свої води могутній дніпро, а з гори видно і «лани широкополі», і милу серцю україну. як мріяв, як заповідав.

майже все своє життя шевченко прожив за межами батьківщини, але ніколи не забував її. не забував він і своїх земляків – українців. образи україни й рідних людей змальовані в усіх його творах.

уже в ранній творчості шевченка перед нами постає козак-лицар, наділений надзвичайною силою та мужністю, непримиренний у боротьбі. гордий, сильний, як лев, козак був гідним прикладом для наслідування. була колись і слава, і воля, але все це в минулому:

було колись панували,

та більше не будем.

на місцях славетних боїв чорніють могили, а над «лицарськими синами» панують злії люди»:

…скрізь у славній україні

людей у ярма запрягли

пани лукаві».

немає більше зелених садочків – повсихали, біленькі хати – повалялись, «ставки бур’яном поросли», а люди «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». кобзар докоряє українцям за бездіяльність, пасивність.

у своїй знаменитій поемі «і мертвим, і живим…» митець засуджує українське панство й перевертнів за те, що вони цураються україни, своїх «братів незрячих гречкосіїв», зневажають українську мову, культуру, низько схиляються перед чужими:

нема на світі україни,

немає другого дніпра,

а ви претеся на чужину

шукати доброго добра.

кобзар закликає не цуратися рідного народу, мови.

лише коли збудуться всі поетові бажання, коли обіймуть «найменшого брата», тоді настануть для україни найкращі часи, і «світ тихий, невечірній ясно засіяє».