ть
1.На основі прочитаного твору скласти план дій "Що робити,щоб бути здоровим"
2.Скласти інформаційне гроно до образу Івана Сили.
Твір: "Неймовірні пригоди Івана Сили"

​

Бути здоровою – природнє прагнення людини. Йдеться не тільки про те, щоби не хворіти, а залишатися бадьорим та енергійним упродовж життя та й прожити довше. Щоби залишатися здоровим, не потрібно чинити над собою надзусиль. Достатньо правильно робити кілька засадничих речей: правильно дихати, харчуватися, спати, не зловживати алкоголем та нікотином, загартовувати організм і регулярно давати йому помірні фізичні навантаження.

1. Правильно дихати. Про спеціальні дихальні практики розказувати тут немає потреби. Варто знати, що для більшості людей природним є діафрагмальне дихання. Спочатку робиться повний видих, потім живіт трохи відпускаємо, робимо вдих носом, втягуємо живіт, за рахунок чого піднімається грудна клітина і альвеоли насичуються киснем. А тоді робиться видих ротом.

У цьому акті дихання беруть участь діафрагма та м'язи живота і відбувається легкий масаж внутрішніх органів живота, кров ліпше насичується киснем, кисень ліпше надходить до головного мозку.

Дуже важливим є ритмічність дихання. Від цього залежать ритми електричних потенціалів у довгастому мозку, що довів фізіолог Ілля Сечєнов.

Читайте також: 5 ранішніх ритуалів, які до продуктивно провести день

Правильне застосування дихальних вправ та короткочасних затримок дихання після видиху, а іноді й на висоті видиху підвищує стійкість організму до кисневої недостатності. Це позитивно впливає на ферментні системи, а також кровопостачання серця та мозку. Крім того, треба, щоби цілеспрямовано працювала свідомість, бо цілеспрямована свідомість є могутнім фактором мобілізації захисних сил організму. Вона здатна запобігти входженню у хворобу та розвитку патологічного вогнища збудника хвороби.

2. Фізичні навантаження. Йдеться не про піднімання штанги 12 годин на добу, а звичайну гімнастику. Якщо вам зручно, можна робити її зранку, але так само можна робити і увечері, але не пізніше, ніж за дві години до сну.

Комплекс вправ кожному варто вибрати самому з огляду на фізичний стан та вік. Але є основні вправи для м'язів рук, ніг, спини, живота, а також вправи, які покращують поставу. Якщо їх робити регулярно, то самопочуття однозначно поліпшується.

Будь-які вправи повинні тривати від 15 хвилин до півгодини. Але головне – їх потрібно робити для власного задоволення, без болю і надмірних навантажень. Робити і усвідомлювати, навіщо це робиться, можна навіть вголос промовляти щось на кшталт: «Я роблю зарядку і буду здоровим». Збоку може видатися дивним, але воно працює!

Не варто після великих перерв влаштовувати потужні випробування для організму, бо нічого, крім стресу, перевантаження не принесуть. А можуть закінчитися й зле. Не можна у перший день робити мостик чи стійку на голові. Достатньо робити легкі вправи, а коли організм звикне і буде готовим – продовжувати час вправ та збільшувати навантаження. Це суттєво покращує фізичний стан людини, а в комплексі з правильним диханням дає дуже хороший результат.

3. Загартування. Повітряні та водні процедури призводять до вдосконалення терморегуляції організму, він ліпше  адаптується до перепадів температури, а відтак менше хворіє. Дуже добре, якщо ці процедури ідуть в комплексі з фізичними навантаженнями та правильним диханням.

4. Також важливо правильно засинати і правильно прокидатися. Правильно засинати – це повністю розслабитися. Але спочатку треба врівноважити дихання, як описували вище, щоби потім дати команду м'язам розслабитися і спокійно заснути. Найліпше засинати до півночі, бо гени пальцем не переб’єш. Наші предки лягали спати з курми і прокидалися так само – за кілька хвилин до сходу сонця. Якщо навчитися правильно розслаблятися і лягати спати, то можна висипатися за 4-5 годин та прокидатися сповненим сил і енергії.

Прокидатися так само треба не одразу, а поступово. Ранкова активізація свідомості і настрій на творчу активність на тлі релаксації м'язів звичайно впливають як сеанс гіпнозу першої стадії в стані неспання мозку. Як довів видатний фізіолог Іван Павлов, у напівдрімотному стані вища нервова діяльність підпорядкована особливим закономірностям. Слабкі подразники залишають у наших пам'яті та свідомості більш стійкі сліди. Тому, коли прокидаєтеся настроєні, все довкола здається чудовим, сонечко світить і пташки співають. У такому стані ви можете собі спланувати багато різного, і воно все вдається.

Якщо дотримуватися цих правил, то людина через певний час матиме ліпше самопочуття, зможе виконати більше роботи за менший час і не ходити в аптеки по пігулки. Здорова людина випромінює задоволення від життя, вона менше нарікає на обставини та сама дає відчуття щастя оточуючим. Бодай задля цього варто вимкнути «Фейсбук», встати з дивана та пройтися до найближчого парку. Як писали колись в «Букварі» – все починається в житті з малого.

—  пхе! велика біда — без дверей! може, тобі сподобається кімната без ліжка, без опалення, без водогону і стелі або зовсім без стін?

недоштанько подумав і додав:

—  а оце тобі, мабуть, підійде! є кімната без телефону!

—  а хіба тут є кімнати з телефонами?   — здивувалася аля.

—  ні, нема.

—  а взагалі в недограді хоч один телефон є?

—  ні, нема.

—  то чому ж тоді мені кімната саме без телефону!

—  та саме тому, що його в ній нема!

«якась нісенітниця! » — подумала аля і спитала:

—  а кімната, у якій би все було, є?

—  ні, нема!   — гарикнув недоштанько.  — не забувай, де ти знаходишся! їй пропонують одну з найкращих кімнат, а вона ще й носом крутить! бери, поки не пізно, і живи!

—  але я не хочу тут жити! я хочу додому! мені у вас не подобається!

—  ха, відкрила америку! нам усім тут не подобається!   — роздратовано буркнув недоштанько.  — а раз ти сюди потрапила, значить, тобі теж чогось не вистачає, і ти мусиш тут жити!

—  а от і вистачає, вистачає! я не хочу і не буду тут жити!   — розсердилася аля і навіть тупнула ногою.

—  а куди ж ти подінешся?   — єхидно запитав товстун.

—  ну-ну, не треба сваритися!   — втрутився недоладько. я саме збирався тобі пояснити. вона хоче йти до недороля десятого. що ти на це скажеш?

—  скажу, що від усього цього треба відмовитися й забути!

—  це ж чому?

—  бо якщо дівчинці і пощастить дістатися до замку, там її неодмінно схопить перший недорадник і — гоп!   — її розпатланої голівки наче й не було! ось чому!

—  а хто він такий — перший недорадник?   — спитала аля.

—  про це ти зможеш дізнатися, як тільки ступиш ногою до замку!   — ущипливо мовив недоштанько і, грюкнувши дверима пішов до будинку.

недоладько лагідно поклав руку алі на плече.

— не зважай на нього. він взагалі добрий чоловік. тільки характер має кепський. а тепер я відведу тебе до королівською замку.

і вони пішли вулицями міста.

— у мене в замку є знайома служниця…  — тут недоладькі затнувся і почервонів.  — вона проведе тебе до замку. а там ти вже сама…  — і він розвів руками, ніби вибачаючись, що там уж нічим не зможе їй .

незабаром вони опинилися на площі перед замком. йому не вистачало лише одної башти, а велетенському годиннику центральної вежі — хвилинної стрілки. тому годинник показував тільки години.

недоладько звернув на стежку, що ледь виднілася у хащах ї лободи та лопухів. невдовзі прстукав він у маленькі залізні дверцята. почулися кроки. дверцята з немилосердним скрипом відчинилися, і недоладько ступив за поріг разом з алею.

вони опинилися у вузькому напівтемному коридорі. його освітлював тільки недогарок свічки у залізному свічнику, який тримала тоненька дівчина. аля потроху почала звикати до всіляких несподіванок. але вигляд дівчини її все-таки здивував. обличчя незнайомки геть усе було вимазане попелом. одягнена вона була до пояса у старий лантух, зате від пояса до п’ят спадала шовкова спідниця, гаптована золотом і оздоблена мереживом. з-під неї виглядали маленькі ніжки. права взута у кришталевий черевичок, ліва — у дерев’яний.

—  що, гарно я вбрана?   — розсміялася дівчина, побачивши, як отетеріло розглядає її аля.  — невже ти мене не впізнала? таж я недопопелюшка!

і поки вони йшли довгим коридором, у недопопелюшки ні на мить не закривався гарненький ротик.

—  уявляєш?   — щебетала вона.  — я вже мала стати принцесою! двоє дівчаток-жовтенят розповідали про мене казку для малят у підшефному дитсадку. і раптом через мене вони посварилися! здна з них доводила, що сукня у принцеси повинна бути білою, а друга — рожевою. так вони й недоказали казку до кінця! от я й залишилася така,  — і вона показала на своє вбрання.  — а далі! далі я мала одружитися з принцем!

тут недопопелюшка лукаво глянула на недоладька і знову заторохтіла:

—  проте я зовсім-зовсім не шкодую, що так сталося. розумієш, усі принци — це матусині синочки. а з мене яка принцеса? тому й звуть мене недопопелюшкою. зате я потрапила в країну недоладію і познайомилася з недоладьком. а що з тобою трапилося? ти давно тут? де твій дім? тобі тут подобається?

невідомо, скільки б іще запитань посипалося на алю, якби вони врешті не дісталися до кухні. у каміні весело палахкотіли дрова.

недоладько присів ближче до вогню і сказав:

—  хвильку, недопопелюшко… зараз вона тобі все розповість.

аля розповіла недопопелюшці, як опинилася у недоладії.

—  але я не хочу лишатися тут,  — продовжувала вона,  — я хочу додому. тільки не знаю, як звідси вибратися. проведи мене будь ласка, до недороля десятого. може, він мені, - попросила дівчинка.

почула ці слова недопопелюшка і враз спохмурніла.

—  спробуй,  — задумливо мовила вона.  — хоч і не вірю, що наш недороль зможе тобі чимось . я проведу тебе до нього, хоч нас може спіймати перший недорадник!   — рішуче додала вона.