Порівняйте християнство та релігії стародавніх римлян греків​

Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.

Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад,Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.

Релігійні обряди в Греції були вкрай могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширеня богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честьДеметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої.

Релігійний світогляд правдавніх греків ахейського періоду відтворений у «Теогонії» Гесіода, написаній у 6 столітті до н. е., коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвинену крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький пантеон богів. Спочатку існував лише вічний і безмежний темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Боги, що з'явилися з Хаосу — Гея (Земля), Нікта (Нюкта) (Ніч), Тартар(Безодня), Ереб (Морок), Ерос (Любов), боги, що з'явилися від Геї — Уран (Небо) і Понт (внутрішнє Море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урана. Уран-Небо, з'єднавшись з Геєю-Землею, породив циклопів і титанів. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один з синів, Кронос.

Кронос — повелитель Часу. Розділивши Небо і Землю, він встановив перший принцип Всесвіту. Проте, не бажаючи бути поваленим власним сином (як йому було пророчено), він почав пожирати своїх дітей — символізуючи цим смерть — час, відміряний людині строк. Один лише Зевс зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори Іда на острові Крит. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких той проковтнув. Народна етимологія зблизила ім'я Кронос з найменуванням часу — Хроносом.

ответ:ееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееееее

е

Объяснение:ееееееееееееееееееееееееееееееееее

е

Вэто время какой-то бродяга, родом волынец, наказанный за что-то в новгороде, вздумал разом и отомстить новгородцам и угодить ивану. он написал письмо, как будто от архиепископа пимена и многих новгородцев к сигизмунду августу, спрятал это письмо в софийской церкви за образ богородицы, а сам убежал в москву и донес государю, что архиепископ со множеством духовных и мирских людей отдается литовскому государю. царь с жадностью ухватился за этот донос и тотчас отправил в новгород искать указанных грамот. грамоты, действительно, отыскались. чудовищно развитое воображение ивана и любовь к злу не допустили его до каких-нибудь сомнений в действительности этой проделки. про бродягу дошла до нас в рассказе венецианского аббата джерио, который в дни новгородского разгрома в москву прибыл с польским посольством. так же о нём рассказано в новгородской летописи, где он именуется петром волынцем. согласно той же летописи реакция на новгородцев на предъявленное им письмо была следующая: «от подписей рук наших отпереться не можем, но что мы королю польскому поддаться хотели или думали, того никогда не было». надо так понимать, то, что они не стали отпираться от подписей, означает то, что они были подделаны настолько искусно, что от оригинала ничем не отличались. очевидно, что письмо волынца было лишь поводом. однако, что было истинной причиной разгрома новгорода? 11 января 1569 года литовцы с измены захватили изборскую крепость, бывшую важным опорным пунктом на северо-западе. через полторы недели крепость была отбита войсками под руководством воеводы михаила морозова. опричники провели несколько казней людей, причастных, по их мнению, к сдаче города. изборск был пригородом пскова, а потому под подозрением оказалась приказная администрация, а заодно и все население пскова. вот что пишет один из главных специалистов по ивану iv руслан скрынников в своей книге «иван грозный»: