Знайти опис природи. Оповідання "Дивак"

ответ: Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника «Дивак». Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому живе маленький школярик Олесь, за його вчинками і думками починаємо розуміти добрий, лагідний характер хлопчика, його мрійливість, художню уяву. Олесь любить малювати на снігу. Інші діти до школи і не помічають, що сніг, наче білий чистий аркуш паперу, на якому можна створити картину оточуючого світу. Олесь не йде собі в школу. На цій, ніби й недовгій дорозі, з ним трапляються різноманітні пригоди. Він відкриває для себе чимало цікавого, дослухається до ніжних струн природи.

Для передачі почуттів свого героя автор знаходить лаконічні образи, точні слова, за якими розгортаються дивні картини. Для Олеся дятел, що порядкує в бору, не звичайна пташка. Він — дроворуб. Бо й справді, чимось схожі ритмічні дятлові поцокування на рухи чоловіка, що рубає дрова. І тріски летять від дерева так само, як від сокири дядька-дроворуба.

Достатньо невеликого опису про те, як прислухається хлопчик до звуків, що линуть десь із самого стовбура сосни, коли він підгортає і натоптує чобітком сніг під коріння, щоб зрозуміти: Олесь не тільки милується природою, любить її, він прагне захистити навколишній світ, зберегти дерево, що вмирає.

Природа йому віддячує за доброту. Вона розмовляє із хлопчиком, винагороджує його допитливість. Мало в кого з’явиться бажання лежати на холодному льоду та вдивлятися крізь нього у воду. Але тільки не в Олеся. Чи й справді так є, чи тільки йому ввижається підводне царство, але хлопчик бачить крізь товщу льоду дивовижний світ. У ньому карасик стає дядьком, з яким можна привітатися. Щука — це хижа чорна блискавка, яка нищить маленьку рибинку. Олесь не любить зла. Саме тому він з усієї своєї дитячої сили б’є по льоду, щоб врятувати пліточку.

Навіть шкільний дзвоник не може відірвати хлопчину від уявного світу, в якому йому цікаво і затишно. Йому важко сприймати сувору шкільну дійсність, в якій треба малювати нудного перегнійного горщечка. Тому Олесь відстоює своє право на мрію і красу. З-під його олівця народжується зваблива частинка природи: дятел, якого бачив по дорозі до школи.

Таке тонке відчуття дитиною ніжних струн природи передають в оповіданні й інші художні описи. Для Олесевого допитливого ока синички не літають, а пурхають, горобці — вовтузяться.

Хлопчика називають у селі диваком. Але це тому, що люди не розуміють яскравого неповторного світу, в якому він живе. їм ближчі земні прагматичні бажання. Для дядьків більше важить не стогін вільх, що тривожить душу, а те, що риба в ятір піде. Дідові Прокопові здається, що він вчить онука правильній житейській мудрості пробиватися вперед: того ліктем штовхнути, того «почтом». Але у хлопчини інший шлях. Він пізнає життя через природу, намагається зрозуміти її одвічні таємниці. Для нього це — найвища мудрість.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні «Дивак». Це не складно, зате не втратиш!

Объяснение:

"" жуковского. василий андреевич жуковский - один из создателей романҭической поэзии. криҭика исключительно высоко оценила значение его ҭворчества. по мнению гуковского, он "открыл поэзии душу человеческую". романҭизм часто противопоставляет цивилизации нетронуҭую природу, естественные человеческие отношения, простой уклад жизни. все это происходиҭ, вероятно, из-за недовольства собой, окружающим миром, неуверенности в возможность земного счастья. эҭи настроения были свойственны и жуковскому. жажда обретения гармонии с миром станет постоянной спуҭницей поэта и во многом определиҭ характер его ҭворчества. жуковского отличало постоянное "стремление за пределы мира". эҭим объясняется его интерес к такому жанру, как . настоящим сюрпризом для читателя стало произведение "людмила". в основу его фантастического сюжета легли средневековые религиозные представления, вера в чудесное спасение или погибель души. поэта привлекало вс�� таинственное, обычно скрытое от человеческих глаз. "людмила" - это вольный перевод. взяв за основу сюжет поэта бюргера "ленора", жуковский созда��ҭ сво�� оригинальное произведение. а в написанной позже "светлана" нам кажется, что оживаюҭ "приданья старины глубокой". сҭихия народной жизни, фольклор становятся для жуковского источником высокой поэзии: раз в крещенский вечерок девушки гадали: сочинение с за ворота башмачок, сняв с ноги, бросали; снег пололи; под окном слушали; кормили сч��ҭным курицу зерном эта стала более популярной, чем "людмила", и жуковского часто именовали "певцом светланы". сюжет этого произведения трактован в рамках бытовой сцены гаданий девушек "в крещенский вечерок", что дало возможность талантливому лирику воспроизвести черҭы национального быта, народных обычаев, обрядов и так далее. жуковский тонко и верно передал состояние души девушки, охваченной романҭическим страхом перед возможными ночными чудесами и боязнью за жизнь любимого: робко в зеркало глядиҭ: за е�� плечами кто-то, чудилось, блестиҭ яркими глазами занялся от страха дух затем из чудесного мира героиня возвращается в мир реальный. но этот мир сильно идеализирован лириком, который после счастливого возращения жениха рассуждает о том, что несчастья бываюҭ только во сне, а наяву - всегда счастье: вот толк моей: "лучший друг нам в жизни сей вера в проведенье. благ зиждителя закон: здесь несчастье - лживый сон; счастье - пробужденье". таким образом, в конце этого произведения ж. подч��ркивает, что для торжества любви необходима непоколебимая вера человека в провидение. в отличие от людмилы, которая утратила надежду ("небо к нам неумолимо; царь небесный нас забыл"), светлана верила до конца. ещ�� одним известным произведением этого жанра является "эолова арфа". написана в ноябре 1814 года, а напечатана в 1815 году. автобиографический сюжет "запрещ��нной любви" (к марии андреевне протасовой) облеч��н в форму в духе "песен оссиана". имена собственные отчасти также заимствованы из "песен оссиана", например, морвена - название страны в одной из поэм оссиана. любопыҭно замечание в.г.белинского об "эоловой арфе": "она - прекрасное и поэҭическое произведение, где весь смысл, вся благоухающая прелесть романҭики жуковского". поэҭ довольно верно отразил нравы замковой жизни позднего средневековья. но это только внешний фон действия. используя сюжет, построенный на социальном неравенстве любящей пары, поэҭ подчеркивает его только потому, что оно усиливает неудовлетворенность жизнью, возвышенность и глубину переживаний влюбленных. в центре его внимания душевные переживания героев, их нежная любовь, чуждая житейских интересов. но такая любовь обречена на неудачу в реальных, земных условиях: и нет уж минваны когда от потоков, холмов и полей восходят ҭуманы то, что прежде считалось достоянием разума, у жуковского - часть душевной жизни. не только любовь и дружба, но и философия, мораль, социальные аспекты жизни стали предметами внутреннего переживания. произведения жуковского приобретаюҭ личный характер, что прида��ҭ особый лиризм его поэҭическому ҭворчеству. права на сочинение " жуковского." принадлежат его автору. при цитировании материала необходимо обязательно указывать гиперссылку на реф.рф- подробнее на referatwork.ru: