Скласти гумореску на тему шкільного життя .НЕ З ІНТЕРНЕТУ!!!ПРИДУМАТЬ САМОМУ

На уроці учителька  

каже до Онися:

- Куди, дурню, ти дивишся?

На дошку дивися!

Слухай, що я розказую,  

Бо не будеш знати,

То батьків твоїх до школи  

Будем викликати!

Викликали, і сварилась,  

і плакала мати -

Доки буду через  

Тебе я сором терпіти?

Дочекалася й вчителька  

Лихої напасти -  

Припадає їй череду  

із Ониськом пасти,

А він радий, підскакує,  

Дручечком махає,

та во вчительки своєї  

Сердито гукає -  

Не дивіться ви в ту книжку,  

Слідкуйте за стадом,

Он Ряба уже додому  

Тікає городом,

Всі буряки випополола  

У баби Улити,

Буде баба позивати,  

Будете платити!

та чого ж ви стовпом слали,  

Завертайте Лису!

За Квасолею дивітьсяч,  

Бо втече до лісу!  

Це в школі на уроці -  

Сісти, ручки скласти,

Не навчили в інституті

Вас череду пасти!

Світлана Бортнюк

Дивний школяр

Двох онуків дід старий

Посадив на руки

Та й розказує казки,

Слухають онуки.

Раптом менший запитав:

— А скажіть, дідусю,

Ви ходили в перший клас?

— Та ходив, Павлусю.

— От був номер! — малюки  

Сміхом залилися,

— Як до школи ви прийшли

З бородою й лисі.

ГУСЯЧЕ ПЕРО

Діда Ялисея

Запитав хлопчак:

— Поясніть, будь ласка,

Чом це воно так?

Бачив я в музеї

Пушкіна портрет:

Білою пір’їною

Пише щось поет.

Через це я й думаю:

А чому ж тепер

У поетів гусячих

Не буває пер?

— Пір’я всім

не вистачить, —

Мовив Ялисей, —

Бо тепер писателів

Більше, ніж гусей.

НАЙВИЩА НАГОРОДА

В школі хлопчик ясноокий

Ручку підійма:

— Чом в Шевченка

у Тараса

Орденів нема?

Вчитель мовив:

— Як поета

Полюбив народ,

То йому уже не треба

Інших нагород.

НАМОРДНИК

Третій рік в селі будують

Школу невелику.

Там не стільки того діла,

Скільки мату й крику.

Бігли мимо школярчата.

— А скажіть, будь ласка, —

Запитали виконроба, —

Навіщо вам каска?

— Щоб не грюкнуло по лобі

Цеглою твердою.

— А навіщо вам ремінчик –

Той, під бородою?

— Це щоб каска не спадала. –

Діти засміялись:

— А ми думали для того,

Щоб не матюкались...

ВЛАСНИЙ ДОСВІД

Вихваляється у сквері

Чадом своїм тато:

— Ще й п’яти немає років,

А почав читати!

— Юринда, —

промовив дядько,

Схожий на барило. –

Забивають баки змалку,

То й росте дурило.

Що ви крутите носами?

Раз кажу, то знаю.

Я з п’яти писать навчився,

З чотирьох читаю.

Объяснение: