Fire73

23.03.2022 00:23

Українська мова

Есть ответ 👍

1. Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях.
а) Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу, і коли хлопець зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужка. лісу.
б) Покірливо дав я себе забрати і, поки залізо тряслось та лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини, синю дрімоту далеких в.
в) Квартири Чубинських гості добре не знають, бо вони недавно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній.
г) У вікна било полудневе проміння і видно було, як цілим морем пливли кудись ще зелені ниви, дев’ятсот десятин панського поля, що спускалося часом у балку, а потім здіймалося знову, як хвиля.
2. До складної синтаксичної конструкції з сурядним і підрядним зв’язком належить складне речення.
а) Соломія не знала, як і коли це сталося,– втома і шум комишу приспали її.
б) Остап подавсь на розвідки і скоро вернувся, щоб заспокоїти Соломію: скрізь тихо, спокійно, днина тепла й ясна.
в) Гості почали прощатись, але тут Тетяна Степанівна згадала, чого вона, властиве, прийшла.
г) Кілька разів Остап ускакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалася на кущ верболозу, але кожен раз вони давали собі раду і знову мчали вперед, добуваючи останні сили.
3. До складної синтаксичної конструкції: “Якийсь зелений хаос крутився круг мене і хапав бричку за всі колеса а неба тут було так багато що очі тонули в нім як в морі та шукали за що б зачепитися” (розділові знаки пропущено) - входить.
а) Три частини.
б) Чотири частини.
в) П’ять частин.
г) Шість частин.
4. Усі типи зв’язку (безсполучниковий, сурядний і підрядний) характерні складній синтаксичній конструкції.
а) Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі.
б) Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду.
в) Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.
г) Сон раптом щезає, як змитий водою, і баба чує своє маленьке тіло, якому твердо і зимно лежати долі, на тоненькій ряднині, у вогкім кутку.
5. Речення: “Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і виглядала його з очеретів” - має:
а) Сурядний і підрядний зв’язок.
б) Безсполучниковий і підрядний зв’язок.
в) Безсполучниковий і сурядний зв’язок.
г) Безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок.

6. До складних речень з різними видами зв’язку належать синтаксичні конструкції.
а) Зростала певність, що все скінчиться добре, – і Соломія зазнає ще щасливого життя.
б) Глибока ніч цілою вагою налягала на груди та не давала дихати, а думки несміло знов мацали мозок, ворушились і розгортались.
в) По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку; за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чорний колір.
г) Гарний сильний голос співав на воді, все наближаючись, все зміцнюючись, і турки заслухались.

7. Заголовок тексту повинен відображати:
а) тип мовлення;
б) тему та головну думку тексту;
в) “відоме” та “нове”;
г) стиль мовлення.
8. Головна думка тексту – це:
а) те, чого текст навчає, що схвалює або засуджує;
б) його зміст, те, про що в ньому розповідається;
в) висновок, що робить автор;
г) головна мікротема.
9. Текст – це:
а) група слів, словосполучень та речень;
б) висловлювання, що складається з кількох речень;
в) група речень, об'єднаних темою та головною думкою;
г) кілька мікротем.

10. Тема тексту – це:
а) те, чого текст навчає, що схвалює або засуджує;
б) його зміст, те, про що в ньому розповідається;
в) оцінка предмета чи явища;
г) “відоме” і “нове”.

11. Тематичне речення – це:
а) тип мовлення;
б) яким закінчується абзац
в) “відоме” та “нове”;
г) яке передає основну думку, висловлену в абзаці.
12. Речення в тексті пов’язані за до а) займенників, абзаців, іменників, теми;
б) синонімів, власних назв, мікротем;
в) повторів “відомого” і “нового”, прикметників, головної думки;
г) займенників, сполучників, синонімів, повторів, спільнокореневих слів.