Описать культуру по плану:

1. Температура прорастания семян

2. Требовательность к почве

3. Отношение к сорнякам

4. Требовательность к влаге

5. Когда собирают урожай ( признаки готовности урожая к уборке). Желательно картофель​

Основні групи органел. органели — постійні внутрішньоклітинні структури, що мають певну будову і виконують відповідні функції. органели діляться на дві групи: мембранні та немембранні.мембранні органели  представлені двома варіантами: двумембранним і  одному — лайливим. двумембраннимі компонентами є пластиди, мітохондрії і клітинне ядро. до одномембранних відносяться органели вакуолярної системи — ендоплазматичний рети- кулум, комплекс гольджі, лізосоми, вакуолі рослинних і грибних клітин, пульсуючі вакуолі та ін. до  немембранних органелнемембранних органел належать рибосоми і клітинний центр, постійно присутні в клітині. виразність елементів цитоскелету (постійного компонента клітини) може значно змінюватися протягом клітинного циклу — від повного зникнення одного компонента (наприклад, цитоплазматичних трубочок під час поділу клітини) до появи нових структур (веретена поділу).загальною властивістю мембранних органел є те, що всі вони побудовані з ліпопротеїдних плівок (біологічних мембран), що замикаються самі на себе так, що утворюються замкнуті порожнини, або відсіки. внутрішній вміст цих відсіків завжди відрізняється від гіалоплазми.двумембранние органели. до двумебранним органелами відносяться пластиди і мітохондрії. пластида — характерні органели клітин автотрофних еукаріотичних організмів. їх забарвлення, форма і розміри дуже різноманітні. розрізняють хло — ропласто, хромопласти і лейкопласти.хлоропласти мають зелений колір, обумовлений присутністю основного пігменту — хлорофілу. хлоропласти містять також допоміжні пігменти — каротиноїди ( кольору). за формою хлоропласти — це овальні лінзовидні тільця розміром (5-10) х (2-4) мкм. в одній клітці листа може перебувати 15-20 і більше хлоропластів, а у деяких водоростей — лише 1 -2 гігантських хлоропласта (хроматофора) різної форми.зовнішня мембрана відмежовує рідку внутрішню гомогенну середу хлоропласта — строму (матрикс). у стромі містяться білки, ліпіди, днк (кільцева молекула), рнк, рибосоми і запасні речовини (ліпіди, крохмальні і білкові зерна) а також ферменти, що беруть участь у фіксації вуглекислого газу.внутрішня мембрана хлоропласта утворює впячивания всередину строми — тилакоїди, або ламелли, які мають форму сплощені мішечків (цистерн). кілька таких тілакоі -дов, що лежать один над одним, утворюють гран, і в цьому випадку вони називаються тілакоїі грани. саме в мембранах тила — коід локалізовані світлочутливі пігменти, а також переносники електронів і протонів, які беруть участь у поглинанні і перетворенні енергії світла.хлоропласти в клітці здійснюють процес фотосинтезу.лейкопласти — дрібні безбарвні пластиди різної форми. вони бувають кулястими, еліпсоїдними, гантелевід -ними, чашоподібними і т. д. у порівнянні з хлоропластами у них слабо розвинена внутрішня мембранна система.лейкопласти в основному зустрічаються в клітинах органів, прихованих від сонячного світла (коренів, кореневищ, бульб, насіння). вони здійснюють вторинний синтез і накопичення запасних поживних речовин — крохмалю, рідше жирів і білків.хромопласти відрізняються від інших пластид своєрідною формою (дисковидной, зубчастої, серповидної, трикутної, ром-біческім тощо) і забарвленням (і, жовті, червоні). хромопласти позбавлені хлорофілу і тому не здатні до фотосинтезу. внутрішня мембранна структура їх слабо виражена.хромопласти присутні в клітинах пелюсток багатьох рослин (лютиков, калужница, нарцисів, кульбаб та ін), зрілих плодів (томати, горобина, конвалія, шипшина) і коренеплодів (морква, буряк), а також листя в осінню пору. яскравий колір цих органів обумовлений різними пігментами, що відносяться до групи каргіноідов, які зосереджені в хромопласти. таким чином, весь процес взаємоперетворення пластид можна представити у вигляді ряду змін, що йдуть в одному напрямку — від пропластид до хромопластів.мітохондрії — невід’ємні компоненти всіх еукаріот — чеських клітин. вони являють собою гранулярні або нітепо — добние структури товщиною 0,5 мкм і довжиною до 7-10 мкм. мітохондрії обмежені двома мембранами — зовнішньої і внутрішньої (рис. 1.9). між зовнішньою і внутрішньою мембранами є так зване перімітохондріал’ное простір, який є місцем скупчення іонів водню н + зовнішня мітохондріальна мембрана відокремлює її від гіало — плазми. внутрішня мембрана утворює безліч впячіваній всередину мітохондрій — так званих крист. на мембрані крист або всередині неї розташовуються ферменти, у тому числі переносники електронів та іонів водню н +, які беруть участь у кисневому диханні. зовнішня мембрана відрізняється високою проникністю, і багато з’єднання легко проходять через неї. внутрішня мембрана менш проникна. обмежене нею внутрішній вміст мітохондрії { матрикс) за складом близько до цитоплазмі. матрикс містить різні білки, в тому числі ферменти, днк (кільцева молекула), всі типи рнк, амінокислоти, рибосоми, ряд вітамінів. днк забезпечує деяку генетичну автономність мітохондрій, хоча в цілому їх робота координується днк ядра.