О чём застовляет задуматься рассказ Свеча над
Енисеем. Астафьева

Патріотизм - це одна із ланок людського характеру. він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і безстрашно до своєї мети. тоді мета патріота стає метою усього народу. патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям. та нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають презирати сучасну державу. і дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. з країни виїзджає багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим вогником. жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному українському місту, де значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком.  українська культура зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. українські патріоти, яких так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б!   тоді, коли кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе його у своїй дорозі. патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до країни повели б державу вперед. та не