Музика в серці кожної людини

Із незапам’ятних часів людину постійно оточували звуки. Не було ще

ніякої музики, але існував спів птахів, шелест листя, дзюрчання струмків.

Звуки інформували людину про довкілля. Високий вереск був сигналом

тривоги, а свист вітру, шум дощу мали на неї заспокійливий вплив.

Музика — феноменальне явище. її взаємодія з людиною надзвичайна.

Мелодійні звуки творять чудо - у людині прокидається й перетворюється

душа, змінюється стан, настрій. Музика панує над нашими емоціями, а емоції

перемагають навіть фізичний біль.

Музика активізує розумові здібності, працездатність та зосередженість,

здатна розвивати та підвищувати інтелект людини.

Стародавні мудреці стверджували, що музика. її перші звуки

народились одночасно зі створенням світу. Ще на зорі цивілізації був

помічений цілющий вплив музики на організм людини. Під дією чарівних

звуків музики відбувалось покращення самопочуття та настрою, зменшення

болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії.

Отримавши в Єгипті музичні знання, Піфагор заснував в Італії науку

про гармонію сфер, затвердив музику як точну науку. Аристотель також

стверджував, що музика здійснює вплив на етичне формування людини.

Авіценна вважав музику «нелікарським лікування поряд із дієтою,

сміхом та запахом.

Музика здатна допомагати молодим людям зрозуміти красу природи,

довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи

специфічним генератором цілісного ставлення до світу, оскільки справжні

естетичні враження, насолоду від зустрічі з мистецтвом дістає лише той, хто

вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почуттями.

Як довели вчені-психологи, систематичне заняття музикою у віці від 5

до 15 років дозволяє значно підняти інтелектуальний потенціал людини,

краще розвинути пам’ять, аналітичні здібності, орієнтацію, впливає на

позитивну корекцію нервової системи. Західні вчені, провівши багато

дослідів і експериментів, прийшли до такої думки: деякі мелодії дійсно

наділені сильним терапевтичним ефектом. Духовна релігійна музика

відновлює душевну рівновагу, дарує відчуття спокою. Якщо порівнювати

музику з ліками, то релігійна музика — анальгетик у світі звуків, тобто вона

полегшує біль. Виконання веселих пісень допомагає при серцевих недугах,

сприяє довголіттю. Але найбільший ефектна людину здійснюються мелодії

Моцарта. Цей музичний феномен, до кінця ще не пояснений, так і назвали —

«ефект Моцарта». Медики встановили, що струнні інструменти найбільш

ефективні при хворобах серця. Кларнет покращує роботу кровоносних судин,

флейта позитивно впливає на легені і бронхи, а труба ефективна при

радикуліті й невриті.

Музика, як, мабуть, ніяке інше мистецтво, може впливати на настрій,

створювати його. Всі музичні твори можна умовно розділити на такі, що

активізують, тонізують, розслаблюють і заспокоюють.

Музика звучить у середині кожної людини. Все у всесвіті виткане зі

звуків музики.

Людина будь-яку музику слухає серцем (За Т. Гавриловою; 388 сл).

Это текст а вот это задание Складіть тези (змішані) статті Т. Гаврилової «Музика в серці кожної

людини». Скористайтеся опрацьованою пам’яткою оч

сократ, як відомо, був не просто філософом, але ще і прекрасним фізіономістом, він вмів визначати суть людини з її голосу, а також судити про характер і ділові можливості співрозмовника по його вмінню грамотно будувати мову, показувати себе, представляти своє я. тому він і просив кожного, хто хотів з ним познайомитися: “заговори зі мною…”! сьогодні, з повною на те підставою можна сказати, що античні зустрічі та бесіди сократа стали, свого роду, предтечею сучасних співбесід, які сповідують все те ж сократівське мірило: “яка людина, така і її мова”.

саме тому, спілкуючись з людьми і відкриваючи рот, пам’ятайте про те, що будь-який відступ від норм літературної вимови сприймається співрозмовниками як ознака недостатньої культури або відсутності освіти. адже бесіда – це контакт, в якому необхідно “себе показати”. до речі, не зайве при цьому згадати льолика з кінокомедії гайдая з його “летять качки… летять качки… ” – і наш іронічний сміх, викликаний безграмотною промовою неосвіченого радянського гангстера, що здавався таким собі вельми недалеким фонвізинським “недоуком”.

народна приказка – “язик мій – ворог мій” вже не одне століття застерігає нас від мовної нестриманості, помилок не тільки співрозмовника, але і того, хто не в ладах з фонетикою. подумати тільки! – тисячоліттями людина вчилася вимовляти звуки, безодню часу витратила на вивчення слів, але говорити грамотно вчиться досі.

далеко не кожен може сьогодні сказати: “язик мій – друг мій”. а в повсякденному житті нам не варто забувати, що спілкування, бесіда – це, насамперед, пізнання особистості, того самого образу “я”. і саме правильна вимова характеризує ступінь культури людини і її здатність “себе показати”.

ось чому вміння мислити і чітко висловлювати свою думку античному філософу бачилися, що називається, на кінчику язика: “заговори…”. як же правий – на століття – філософ-стоїк, як же нам підчас важко сприймати мову людини, густо приправлену помилками. це пов’язано з тим, що ми перестаємо розуміти сенс сказаного. наша увага перемикається на “неправильність” вимови. кілька років тому був поставлений цікавий експеримент. філологів, носіїв мови, попросили прослухати два записи, перший з яких містив прочитаний без єдиної фонетичної, але з деякими граматичними помилками німецький текст, а другий – ідеально складений граматично і лексично текст, спеціально прочитаний з помилками у вимові. німецькі фахівці не почули навмисно зроблених

граматичних помилок у першому тексті, зате відзначили велику кількість подібних у другому. і мені несподівано подумалося: якщо слово з легкої руки поета володимира маяковського названо “полководцем людської сили”, то вимова слова – поняття стратегічне, яке має далекосяжні наслідки.

культура мови – це наше володіння мовними нормами. це – лакмусовий папірець, за якого можна вивіряти загальну культуру людини. це – наш “соціальний” паспорт. саме від манери спілкування залежить те враження, яке ми справляємо на оточуючих. наша мова здатна не тільки притягувати співрозмовників, але і відштовхувати їх. повірте, авторитет мовця іноземною мовою з сильним акцентом знижується, навіть якщо той, хто слухає, не захоче в цьому зізнатися. всі сили співрозмовника йдуть на розуміння окремих слів, зміст же сказаного при цьому практично повністю вислизає. красива, відповідне нормам вимова, навпаки, викликає повагу з боку співрозмовника і полегшує процес спілкування.

мені б дуже хотілося, щоб ми все частіше чули в розмовах, бесідах і співбесідах музику українського слова, його неповторне і таку особливу вимову.