Тютюнник "Климко"
Выбрать варианты ответа

Чому Наталя Миколаївна опинилася на базарі? *

купувала борошно;

продавала книжки.

спілкувалася з давньою подружкою;

міняла трояндову сукню;

З якої причини Наталя Миколаївна не схотіла поміняти сукню на продукти?

злякалася, що її осуджуватимуть люди.

вона була гордою і не хотіла мати справу з бороданем;

передумала міняти, вирішила носити сама;

Її річ дешево оцінили;

Де Климко із Зульфатом влаштували жити вчительку? *

У ваговій;

на вокзалі;

на дачі.

у бараці;

У яке місто йшов по сіль Климко? *

У Слов’янськ;

у Соледар.

в Артемівськ;

у Київ;

Побачивши на базарі стару бабусю, що розказувала про свою неміч, Климко: *

поклав у пелену гроші;

поділився своєю їжею;

байдуже пройшов мимо.

добрим і щирим словом поспівчував старенькій;

Скільки Климко заплатив за тапочки шевцеві? *

5 рублів;

нічого;

віддав сухарі.

12 рублів;

Що зробив Климко, коли побачив, що поліцаї на базарі почали чіплятися до дівчини? *

Втік, бо страшенно злякався;

заплакав, бо нічим не міг до побіг до партизанів по до тримаючи дівчину за руку, кричав, щоб її відпустили;

Чому тітка Марина не хотіла відпускати Климка? *

він був їй за робітника;

Знала, що хлопець залишився сиротою;

він був їй за сина;

тому що в місті продовжувалася облава

Чим тітка Марина пригощала Климка? *

смачною кашею;

парним молоком;

пиріжками з квасолею.

гарячим борщем;

Як Климко добирався додому? *

на потязі;

на конях;

він ішов пішки.

На автобусі;

Від чого загинув Климко? *

від страшної хвороби — холери.

від голоду;

від фашистської кулі;

від застуди;

Ну, ино не спи,- тотчас согласилась она, заплетая косу и поглядывая на диван, где вверх лицом, вытянувшись струною, лежала мать. - как это ты вчера бутыль-то раскокал? тихонько говори! говорила она, как-то особенно выпевая слова, и они легко укрепля- лись в памяти моей, похожие на цветы, такие же ласковые, яркие, сочные. когда она , её тёмные, как вишни, зрачки расширялись, вспыхивая невыразимо приятным светом, улыбка весело обнажала белые, крепкие зубы, и, несмотря на множество морщин в тёмной коже щёк, всё лицо казалось молодым и светлым. портил его этот рыхлый нос с раздутыми ноздрями и красный на конце. она нюхала табак из чёрной табакерки, украшенной серебром. вся она - тёмная, но светилась изнутри - через глаза - неугасимым, весёлым и тёплым светом. она сутула, почти горбатая, полная, а двигалась легко и ловко, точно большая кошка, - она и мягкая такая же, как этот ласковый зверь. сказки она сказывает тихо, таинственно, наклонясь к моему лицу, заглядывая в глаза мне расширенными зрачками, точно вливая в сердце моё силу, приподнимающую меня. говорит, точно поёт, и чем дальше, тем складней звучат слова. слушать её невыразимо приятно. часто она, заглядевшись на берег, забывала обо мне: стоит у борта, сложив руки на груди, улыбается и молчит, а на глазах слёзы. я дёргаю её за тёмную, с набойкой цветами, юбку. - ась? - встрепенётся она. - а я будто задремала да сон вижу. - а о чём плачешь? - это, милый, от радости да от старости,- говорит она, улыбаясь. - я ведь уж старая, за шестой десяток лета-вёсны мои перекинулись-пошли.