Литературный диктант
1. Назовите настоящее имя О. Генри.
2. В каком году родился писатель?
3. Как назывался город, в котором О. Генри провел детство и молодость?
4. Назовите две-три профессии из многочисленных работ писателя, которые он
менял в течение жизни.
5. Как звали жену 0. Генри.
6. Как называлась газета О. Генри, которую он выпускал в 1894 — 1895 годах?
7. Сколько лет длилось тюремное заключение писателя?
8. Каково происхождение псевдонима писателя?
9. В каком городе О. Генри прожил последние годы?
10. В каком году скончался писатель?
11. В каких жанрах работал писатель? Назовите два-три.
12. В каком году создана новелла «Дары волхвов»?​

1 Уильям Сидни Порт

2 11 сентября 1862 года,

3 Гринсборо (Северная Каролина)

4 Продавец, фармацевт, бухгалтер

5 Атоль Эстес

6 В 1894—1895 годах он издавал в Остине юмористический еженедельник «Роллинг Стоун»

7 3 года и 4 дня, вместо положенных 5 лет

8 В тюрьме Портер работал в лазарете фармацевтом (пригодилась редкая в тюрьме профессия) и писал рассказы, подыскивая себе псевдоним. В конце концов он остановил свой выбор на варианте О. Генри (часто неверно записывается наподобие ирландской фамилии O’Henry — О’Генри). Происхождение его не совсем ясно. Сам писатель утверждал в интервью, что имя Генри взято из колонки светских новостей в газете, а инициал О. выбран как самая буква. Одной из газет он сообщил, что О. расшифровывается как Olivier (французское имя Оливье), и действительно, несколько рассказов он опубликовал там под именем Olivier Henry.

9  Нью-Йорк

10  5 июня 1910 года

11 новеллы с тонким юмором и неожиданными развязками

12 1906

Молода неаполітанська вдова Діана перебуває в сум’ятті: її серцем заволодів секретар Теодоро. Намагаючись розібратися в почуття, графиня де Бельфлор зызнається собі, що якби цей розумний, красивий чоловік був від народження знатним, то вона дозволила б йому наблизитися до себе. Ситуація ускладнюється тим, що Теодоро симпатизує служниці Марселі: справа явно йде до весілля. Спроби впоратися з любов’ю Діані не вдаються: від імені неіснуючої римської подруги вона пише листа-зізнання Теодоро оцінити послання і переписати його «своєю рукою». Молода людина здогадується про справжні причини, що стоять за листом, але в той же час усвідомлює, що між ним і графинею – прірва. Дістається і Марселі: знемагаючи від ревнощів, Діана наказує замкнути служницю на кілька днів у своїй опочивальні.

Для Теодоро наступають важкі дні: графиня то дає йому надію, то жорстко відштовхує. Його відносини з Марсель руйнуються, і дівчина в помсту намагається наблизити до себе слугу Фабьо. У якийсь момент Теодоро не витримує і вихлюпує на господиню все накопичені емоції, дорікаючи її в тому, що графиня поводиться, як собака на сіні. Розмова на підвищених тонах закінчується ляпасами, якими Діана «нагороджує» свого секретаря гає за цією сценою граф Федеріко – один з шанувальників графині – він розуміє, що за спалахом Діаніниної люті стоїть пристрасть.

Граф Федеріко і маркіз Рікардо, давно і марно намагаються розтопити крижане серце молодої вдови, вирішують, що фаворита Діани потрібно прибрати з дороги. Вибравши на роль «головоріза» слугу Трістана, вони пропонують йому триста ескудо за вбивство Теодоро. Трістан з готовністю бере завдаток і негайно повідомляє товаришеві про підступний задум поклонників графині. Теодоро вирішує покинути палац Діани; прийшовши до пані, він дозволу виїхати в Іспанію. Графиня, сподіваючись, що розставання до й позбутися від серцевих мук, визнає його намір розсудливим. Але прощання затягується: Діана то Теодоро піти, то знову повертає.

Тим часом Трістан приступає до реалізації плану, який, за його задумом, повинен з’єднати графиню і секретаря. Він прямує до палацу старого графа Лудовіко. Двадцять років тому граф відправив на Мальту єдиного сина на ім’я Теодоро; хлопчик потрапив в полон до маврів, і з тих пір старий нічого про нього не чув. Представившись Лудовико грецьким купцем, Трістан повідомляє, що його син, який пережив багато пригод, знаходиться в будинку графині де Бельфлор. Лудовико негайно відправляється до палацу Діани. Побачивши Теодоро, він впізнає в ньому себе в юнацькі роки і оголошує спадкоємцем усіх своїх володінь. Секретар збентежений і розгублений; залишившись наодинці з Діаною, він зізнається, що історію з знайденим сином придумав Трістан. Однак для графині це вже не має значення: вона радіє тому, що між ними більше немає станових бар’єрів, і повідомляє всім оточуючим, що відтепер Теодоро – граф і її чоловік.