Чому поему "Сон" (" У всякого своя доля...") вважають зразком політичної сатири. *

Поема Сон Т. Г. Шевченка перший в украïнськiй лiтературi полiтичний

твiр . Назвавши свою поему комедiєю, Шевченко , очевидно, мав на

увазi, по-перше, сатиричне вiдображення дiйсностi у творi, а по-друге,

те, що в ньому, яку Божественнiй комедiï Данте, йтиметься про пекло

тiльки не небесне, а земне.

Структурно поема складається зi вступу та трьох картин сну, в яких

автор пролiтає над Украïною, Сибiром i Петербургом.

Т. Г. Шевченко в поемi Сон чи не першим вiдважився засобами сатири

описати вiнценосних осiб царя та царицю, якi були душителями всього

прогресивного. Якщо придворнi поети говорили про царя як про кедра

благодатного, а про царицю бiла лiлея, сонце ясне, то Шевченко забразив

iмператора неначе з берлоги ведмiдь вилiз, а царицю мов опеньок

засушений, тонка, довгонога, мов та чапля мiж птахами. За ïхню

жорстоку полiтику щодо трудящого люду Шевченко так ненавидить царiв, що

називає ïх у середньому родi. Вiнценоснi у нього здатнi вести

розмови лише про новi петлицi та про муштри.

Цар вiд пияцтва одутий, аж посинiв, кричить на придворних, б'є

ïх у пику. Вражає своєю силою правди картина

генерального мордобитiя. Коли ж у володаря не стало III вiддiлу,

жандармерiï, чиновництва, вiйська, тюрем, то грiзний ведмiдь став

жалюгiдним кошеням.

Катами-людоïдами називає Шевченко Петра I й Катерину

Переїхавши до петербурга 1831 року, енгельгард взяв із собою шевченка, а щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на чотири роки до живописця ширяєва. тут шевченко влітку 1836 року познайомився зі своїм земляком – художником іваном сошенком, завдяки зусиллям якого 4 травня 1838 року молодого поета друзі викупили з кріпацтва. хто ці люди? ось вони – ті люди, які не лише визволили тараса шевченка з кріпацтва, але й сприяли його творчій натурі, здобувати знання: іван сошенко – українець родом з богуслава, чия юність, як і шевченкова, пройшла на черкащині, маляр. першим почав замислюватися про звільнення генія з кріпацтва й порадився про це з письменником євгеном гребінкою. євген гребінка – українець із пирятина, видавав у петербурзі альманах “ластівка”. він перший узявся за літературну освіту шевченка, запрошуючи його до себе з 1837 року на літературні вечори. “хрещений батько” першого видання “кобзаря”. саме йому тарас шевченко присвятив поему “перебендя”. василь григорович – теж з полтавщини, земляк євгена гребінки. чоловік доньки славного українського різьбяра івана мартоса. секретар товариства мистецтв, професор теорії естетики, віце-президент імператорської академії мистецтв. йому шевченко присвятив поему “”. олексій венеціанов – син грека з ніжина й українки, вчитель івана сошенка, товариш євгена гребінки по гімназії. придворний живописець. василь григорович та олексій венеціанов товаришували з відомим поетом василем жуковським (вихователем царя олександра i), якому й представили шевченка. василь жуковський – поет-романтик, позашлюбний син туркені-полонянки та російського поміщика опанаса буніна. прізвище отримав від збіднілого дворянина андрія жуковського, який був його хрещеним батьком. василь добре знав долю кріпаків і почав дбати про звільнення шевченка – українського “алмаза в кожусі”. карл брюллов – нащадок французів-гугенотів. його предки емігрували до німеччини, згодом переїхали до росії, але вільнолюбний дух, притаманний французам, художник зберіг. українець іван сошенко познайомив шевченка з карлом брюлловим. це знайомство стало вирішальним у долі юного шевченка…