Особливості барокових палаців ,короткооо!!!)))

Точне походження терміна бароко невідоме. Бароко (у перекладі з італійської -“неправильний” або “химерний”) – стиль європейської культури ХVІІ – ХVІІІ ст., центром якого була Італія. Для бароко характерні тяжіння до урочистості, перевантаження декором розмах, злиття різних видів мистецтв і водночас автономія окремих жанрів, переважання дуже складних композицій, контрастність, панування яскравих кольорів, асиметрія, напруженість, динамічність образів, поєднання реальності та ілюзії.В розвитку українського барокового стилю можна достатньо виразно окреслити три етапи: ранній (друга половина XVII —початок XVIII ст.), зрілий (1720 —1750 pp.) і завершальний (друга половина XVIII ст.).

Українське бароко має свої особливості, що у всіх видах мистецтва того часу: - усі явища культурного і мистецького життя пронизує український патріотизм буквально. Епоха українського бароко характеризується вельми помітною патріотичною героїзацією Хмельниччини та визвольних змагань козацтва загалом;

- значне переважання творів духовних над світськими;

- фольклоризація стилю, яка найбільш відчутно проявилася у широкому використанні народних орнаментів в образотворчому мистецтві;

- українські митці не тільки спираються на власний фольклор, а й використовують в своїх творах найкращі здобутки античності;

- акцентований символізм;

- українське бароко в архітектурі характеризується гармонією будівель з навколишньою природою.

У стилі бароко споруджені церква Різдва Богородиці (1696 р.) у Києво-Печерській лаврі, Троїцький храм у Чернігові (1695 р.) і храм Воздвиженського монастиря у Полтаві (1709 р.).

Объяснение:

Пимен — центральный персонаж трагедии а.с.пушкина «борис годунов» (1825), монах-летописец чудова монастыря, «старец кроткий и смиренный», под началом которого состоит молодой инок григорий отрепьев, будущий самозванец. материал для этого образа (как и для других) пушкин почерпнул из «…» н.м.карамзина, а также из эпистолярной и житийной xvi»шв. (например, рассказ п. о кончине федора иоанновича основан на сочинении патриарха иова.) пушкин писал, что характер п. не есть его изобретение: «в нем собрал я черты, пленившие меня в наших старых летописях». к этим чертам поэт отнес умилительную кротость, простодушие, нечто младенческое и вместе мудрое, усердие, набожность в отношении к власти царя, данной от бога. п.— герой одной сцены, пятой картины трагедии. роль п. относительно невелика. однако функция этого персонажа в развитии сюжета, в сцеплениях идей, образов — важна и значительна. коллизия трагедии в сцене с п. получает существенные прояснения. из рассказа шуйского в первой картине известно о цареубийстве, совершенном в угличе, назван его виновник — борис годунов. но шуйский — свидетель косвенный, заставший на месте событий «свежие следы». п.— единственный среди персонажей очевидец, видевший своими глазами зарезанного царевича, слышавший собственными ушами, как «под топором злодеи покаялись — и назвали бориса». д