Доберіть цитати з твору до жіночих образів.

1 княгиня Настя
2 Леся Череванівна
3 Меланія Череваниха
4 Турова мати

А «...так, як сонце засіяло: увійшла в світлицю хороша да прехороша! ...схилила головку на материне плече і перебирає в неї на шиї дукати...»
Б «Кинулась бідна голубонька до матері, обняла да й заголосила: — Матусю, моє сонечко! А що ж ми тоді в світі робитимем, як не буде в нас Кирила?»
В «Не зоставляйте мене сиротою на старості, не однімайте в мене мого світу, мого сонця!»
Г «Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка».
Д «...молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя, — замолоду була дуже хороша» ​

Основні персонажі: чіпка (нечипір) вареник — головний герой твору; іван вареник (остап хрущ, притика) — батько чіпки; мотря жуківна — мати чіпки; баба оришка — бабуся чіпки; дід улас — пастух, у якого чіпка працював підпасичем; грицько — чіпчин друг дитинства; христя — дружина грицька; галя ґудзь — кохана чіпки; максим ґудзь — колишній москаль, батько галі; явдоха ґудзь — мати галі; лушня, матня та пацюк — чіпчині товариші по розбоям; пани польські — генеральська сім’я, що володіла пісками за часів кріпацтва. перша частина у центрі повісті – чіпкa вареник, що живе у селі піски. з самого дитинства хлопець не знав щастя, як і його мати, мотря жуківна. замолоду вона була бідною і негарною дівчиною, жила сама з матір’ю поки не вийшла заміж за остапа хруща – новоприбулого у їх село чоловіка середніх літ, що назвався небожем покійного односельця карпа окуня. він казав, що повернувся із донщин у рідні краї. спочатку все було добре, вони жили тихо, працювали, але остап все сумнішав і весною пішов на заробітки на дін. скоро їм прийшла звістка, що насправді прізвище остапа — притика і в нього є жінка і троє дітей, яких він покинув. потім дізнались, що його звати не хрущ і не притика, а іван вареник і він колишній кріпак пана польського, власника пісків. через деякий час остапа провели через усе село в кайданах і віддали в солдати. мотрі на селі тепер не можна було і очей нікуди показати: вона і не покритка, і не вдова, всі на неї пальцем тикають. скоро вона народила сина чіпку. його на селі теж не приймали, бо він "байстрюк" і "виродок". хлопець зростав замкнутий і вовчкуватий, не любив матері, яка зривалась на нього, замучена тяжкою працею і злиднями. лише бабусю оришку він любив, вона розповідала йому цікаві казки.коли чіпці виповнилось 12 років, мати віддала його служити до багатія бородая. хлопець не слухався, і хазяїн його побив. щоб відомстити, чіпка спробував підпалити хату бородая, але люди вчасно побачили і загасили, а хлопця вигнали. тоді чіпка почав працювати підпасичем у діда уласа. діда він полюбив і подружився з іншим хлопчиком-підпасичем, сиротою грицьком . одного разу хлопці надрали горобенят і повикручували їм голови, викрикуючи: "а що – жив! ", бо улас розказав їм, що коли христа розпинали, горобці кричали: "жив, жив! ". улас розповів чіпці про батька. іван ріс разом з малим пана польського, якого одного разу вдарив за якусь шкоду. за це його добре побили. згодом іван втік на дін, там одружився і завів дітей, але сумував за рідними краями. повернувшись під іменем остапа хруща, він одружився із чіпчиною матір’ю. потім двожон знову повернувся на дон, де його арештували і віддали в москалі. чіпка не засуджував батька за його вчинки. винуватив лише в тому, що той не помстився своїм кривдникам. коли чіпці виповнилось 17, кріпакам дали волю, але сказали, що вони мають відпрацювати ще два роки. для уласа воля зробила життя тільки тяжчим: тепер йому потрібно було сплачувати десять карбованців податку. чіпка хотів пасти овець самому, бо діда забрали до панського двору, але громада не прийняла його. тоді хлопець став за плуг: родич лишив їм трохи землі. скоро купив овечок, корову, кобилу. в них з матір’ю завелися гроші, життя стало трохи легшим. одного дня чіпка зустрів на ниві незнайомку. вона здалася йому прекрасною, як польова царівна. хлопець став часто ходити на те поле в надії знову зустріти її. він дізнався, що її звати галею і вона дочка багатого хуторянина. тим часом грицько пішов на заробітки в чужі краї і брався за будь-яку роботу, щоб заробити. тяжка праця дала результат: парубок повернувся в рідне село з грошима і купив собі хату та трохи землі. грицько загордився і посватався до дочки багатого козака, але той відмовив, бо не хотів бачити зятем колишнього пастуха. врешті парубок одружився з христею – бідною сусідньою наймичкою, яка не мала надзвичайної вроди, але запала йому в серце своєю веселістю та моторністю. вони зажили простим пахарським життям, ніколи не сварились. матері радили своїм дітям брати з них приклад: і гриць, і христя залишились сиротами, а скільки чесною працею. отак треба на світі жити!