Укажіть речення у якому вставне слово вказує на джерело думки.
А. Значить, ці промені рівні тому випромінюванню.
Б. Понад Дніпром козак іде, може, з вечорниці.
В. Був тоді там, кажуть, кущик глоду, кущик є, та — терен, а не глід.
Г. Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала.

Що ж таке, якось галасно на дворі. невже щось сталося?   - що ви так галасуєте? не даєте відпочити! усі начали ще голосніше співати своїм співом. - ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали. - та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким  червоним намистом. чого ви заводите такий гамір? - дякую наш друже, ти завжди нам єш. але ця горобина ще не спіла. коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина. - наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка. - дякуємо тобі! ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон. горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.