Яких змін зазнали традиції і побут української сім ї в середині 19 на початку 20 ст?​

В умовах натурального, споживчого характеру селянського господарства їжа була результатом виробничої діяльності хлібороба. Традиційно селянин годувався від праць своїх. Народне прислів'я говорить: «Що потопає, то й поліпшує». Склад селянської їжі визначався вирощеними польовими і городніми культурами. Куплені страви в селі були рідкістю. Їжа відрізнялася ще її називали грубої, так як було потрібно мінімум часу на приготування. Величезний обсяг роботи по господарству не залишав Кухарка часу на приготування різноманітної їжі, і повсякденна їжа була

одноманітною. Тільки в святкові дні, коли у господині було достатньо часу, на столі з'являлися інші страви. Взагалі, сільські жінки були консервативні в компонентах і прийомах приготування їжі. Відсутність кулінарних експериментів теж було однією з рис побутової традиції. Селяни були не вибагливі в їжі, і тому все рецепти для її різноманітності сприймали як надмірність. В цьому відношенні характерно свідоцтво В. Хлєбнікова, яка працювала в середині 20-х рр. ХХ ст. сільським учителем в с. Сурава Тамбовського повіту. Вона згадувала: «Їли щи з однієї капусти і суп з однієї картоплі. Пироги і млинці пекли один-два рази на рік по великих святах ... При цьому селянки пишалися своєю побутовою неписьменністю. Пропозиція додавати щось в щі для «скусити» вони з презирством відкидали: «Нема чого! Мої і так жеруть, так хвалив. А, десь зовсім розбалуєш »