Твір-опис весняної природи за власними враженнями

Після холодної зими, нарешті, настає довгоочікуване потепління. В ясний весняний день зовсім не хочеться сидіти в приміщенні. Хочеться вийти на вулицю та гуляти, дихати свіжим повітрям, грітися під ласкавим сонечком, слухати спів птахів гати пробудження природи. Весняний день наповнює повітря ароматами мокрої землі, молодої зелені, перших квітів.

Весна запанувала в світі. Під променями теплого сонця швидко тане сніг, лише подекуди в тіні ще збереглися невеликі крижані острівці. Весело стукає по підвіконнями весняна крапель. Швидко підсихають калюжі на асфальті, а земля вкривається зеленим килимом свіжої трави. День став довшим, теплішим, більш сонячним. Віє південний вітер та гонить по небу білокрилі хмари, і тоді їхні великі тіні швидко біжать по землі. Звідусіль чується спів і метушня птахів, які взялися за будівництво своїх осель високо на деревах або під стріхами дахів.

З кожною хвилиною світ довкола змінюється на очах, зігріта сонцем природа оживає та розквітає. Тепло весняного дня розбудило родючі сили землі. То тут, то там у траві запалюються вогники ранніх весняних квітів — пролісків, фіалок, кульбабок. Набряклі бруньки на деревах і кущах готові перетворитися на молоде листя. Важко вірити. Що ще зовсім недавно земля спала під товстою ковдрою зі снігу.

Це було давно, був тоді страшний голод, люди не мали що їсти. не було пшениці, щоб зробити  хлі         лежало маленьке зернятко посеред поля, і думало собі: "яка гарна погода! " але тут раптово завіяв сильний вітер, сховалося сонечко за сірі хмари, пішов дощ. зернятко злякалося, адже воно таке легеньке та маленьке, що ж з ним буде? і от сильний вітер завіяв ще дужче, і маленьке зернятко впало під велику грудку землі. воно так перелякалося, звало на , але ніхто йому не допоміг. думало собі: "тут я висохну, помру від нестачі води.." але доля вирішила інакше, почав капати невеличкий дощик.          погода мінялася, так всі забули про те зернятко, ніхто не звертав увагу на велику купу землі, під якою воно лежало. пройшло багато часу.  згодом зернятко почало проростати, так виросло багато пшениці. уявляєте, з однієї зернини. отже завдяки цьому, зерня врятувало людей від голоду.