Знайти помилку у слововживані
1. Вибачаюсь. Котра зараз година? 2. Збори відбудуться 25 травня в 2-й го¬дині. 3. Було рівно дев’ять годин ранку. 4. Я згоден прийняти участь у кон¬курсі. 5. Скільки тепер годин? 6. У котрій годині відходить поїзд? 7. «Марійці треба лічити очі», — сказав лікар і пожав мені руку. 8. Робоча сила нашому будівельному управлінню дуже потрібна. 9. Не спізнилась — мене до станції підкинула машина. 10. З формуліровки питання видно, що розприділення доручень тут здійснюється неправильно. 11. Діти хотять знати, чи в цьому краї літом дуже пече сонце. 12. Припиніть говоріння! 13. Ви сходите на слі¬дуючій зупинці? 14. Чому водій не об’являє зупинку? 15. Він погано від¬носиться до своїх колег і йому не слід доручати цього завдання. 16.— Хто крайній? — запитала Марійка чергу. 17. Чому ти не відказуєш мені, коли я до тебе звертаюсь? 18. Закрийте двері — сквозняк! 19. Ми з нею давно переписуємось. 20. Рани бійця зажили швидко. 21. Я отримала твою почтову откритку напередодні свята.

Поліське село. я ніколи не бував у поліському селі крйнки, досі жалкую за цим. сходив я чимало доріг, об'їздив чимало країн, та якось не випадало мені зазирнути в тихі місця, де минуло батькове дитинство. але ніколи не бувши там, бачу виразно, мов на старовинній гравюрі, заповітний куточок землі. у цій картині панують світлі тони, ніжні тони біленого поліського полотна. спокійне світле небо, світлі з жовтим відтінком кучугури пісків. лише по горизонту темна зубриста стіна соснового бору. небо, ліс, піщана горбиста рівнина - це лише тло. потім бачу дорогу. ну, а яка дорога в пісках? порізана колесами, то кривуляє між чахлими кущами сосняка, то повзе на горбик, то шкандибає в долинку. це навіть не дорога, а розтоптана канава, клята й переклята всіма їздовими, і від того ще більше зморщена. поруч неї, старої бабусі, вистрибують онуки-стежки, вони мережать синючі плеса, викрутасами обходять деревця і збігаються в одне річище біля трухлого від старості обваленого місточка. за місточком починається село. поліське село. ішли жінки з грибами. пісок та болото, пісок та болото, нарешті й суха місцина, тут, кому де заманулося, й присіли вони спочити, обклавшись корзинами. отаке село. купками. хата, а потім жовта залисина, потім ще самотня хата. кожен двір обнесено високою дерев'яною огорожею. тут все із дуба, із сосни, із берези, із граба. все із лісу. а земля тут яка! той же пісок, трохи бурий від гною, без гною ніщо не росте, навіть кукіль*. за дворами й - глевка низина. корчі, мохові острівки, цілі озера густої, як дьоготь, стоячої води, замулені річечки. царство непролазних поліських боліт. ніколи не був я у кринках, але бачу село, бачу дідову хату. вони постають із запашних батькових оповідок