Калина

Ст(а,о)їть при д(а,о)розі калина. Хто йде той м(е,и)лується нею. Гарна вона кожної п(а,о)ри року. (На)в(е,и)сні вб(е,и)раєт(ь?)ся калина в смарагдове лис(ь?)тя (з,с) білим мереживом квіток. Духм(’?)яні запашні квіти м(е,и)луют(ь?) око. (З,с)годом на міс(ь?)ці суцвіт(ь?) з(‘?)являт(ь?)ся кетяги, зарум(’?)нят(ь?)ся.

А пр(е,и)йде осінь – не м(е,и)не й калини пр(е,и)б(е,и)реже для неї найчарівні(й?)ші барви. Навіт(ь?) з(е,и)ма не насміл(е,и)т(ь?)ся зірвати це ч(ю,у)дове намисто. Об(и,е)режно пр(е,и)трусить його сні(ш,ж)ком, і стане воно цілющим.

Так і ст(а,о)їт(ь?) калина гости(н,нн)о пр(е,и)гощає ягі(т,д)ками пташок і п(и,е)р(и,е)хожих.

Калина

Объяснение:

Стоїть при дорозі калина. Хто йде, той милується нею. Гарна вона кожної пори року. Навесні вбирається калина у смарагдове листя з білим мереживом квіток. Духмяні, запашні квіти милують око. Згодом на місці суцвіть з’являться важкі кетяги, зарум’яняться.

А прийде осінь - не мине й калини, прибереже для неї найчарівніші барви. Навіть зима не насмілиться зірвати це чудове намисто. Обережно притрусить його сніжком, і стане воно цілющим.

Так і стоїть калина, гостинно пригощає ягідками пташок і перехожих.

Стоїть при дорозі калина. Хто йде, той милується нею. Гарна вона кожної пори року. Навесні вбирається калина у смарагдове листя з білим мереживом квіток. Духмяні квіти милують око. Згодом на місці суцвіть зявляться важкі кетяги , зарумяняться.

А прийде осінь - не мине й калини. Прибереже для неї найчарівніші барви.Навіть зима не насмілиться зірвати це чудове намисто. Обрежно притрусить його сніжком і стане воно цілющим.

Так і стоїть калина гостинно пригощаючи ягідками пташок і перехожих.

серед людей також самотньо 

людину може оточувати незліченна кількість людей. це і ті люди, що живуть з нею під одним дахом, і ті з якими вона вчиться або працює, ті, з якими людина контактує в той чи інший час. але навіть якщо поруч із людиною постійно знаходиться ця величезна кількість людей, в душі вона все одно може бути самотньою. адже не завжди люди, що оточують тебе, можуть зрозуміти твої почуття або усвідомити твій біль. не завжди люди, що оточують тебе, можуть поставити себе на твоє місце. у нашому сучасному світі більшість людей - егоїсти, які не хочуть навіть спробувати зрозуміти когось, окрім себе. вони думають більше про власне благополуччя, ніж про потреби своїх близьких. ось тому на землі так багато самотніх людей.

таким відчув себе і маленький принц з одноіменного роману антуана де сент-екзюпері. він дуже багато подорожував і бачив різних людей: короля, шанолюба, п'яницю, ділка, ліхтарника, . він зрозумів, що дорослі - досить дивні люди. але він їх не розумів, як і вони його. тобто йому було самотньо серед інших людей. він покидав планети розчарованим, не знайшовши пітримки та розуміння. 

серед людей теж буває самотньо. але лише пізнавши всю біль самотності, ти будеш по-справжньому дорожити тими, кого зумієш «приручити».