''Тож підіте і скажіте що поки я буду жити не подумаю до віку зброї чесної зложити''-граматичні основи й нумерація частин

Україна неймовірно багата на пам'ятки, які належать до прадавніх часів. ці пам'ятки є свідками формування української нації. наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали. наприклад, у xi столітті за ініціативою ярослава мудрого було споруджено головний храм київської русі — софійський собор. саме тут відбувалися урочистості, пов'язані з посадженням князів на київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. прямокутну споруду софії київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово гармоніював із рожевими стінами. у хііі столітті військо хана батия зруйнувало київ, і тільки свята софія залишилася стояти над згарищем міста. за словами павла загребельного, софія київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама богоматір підносила руки в молінні. саме завдяки непорушності собору кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що марія оранта завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки. спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та неперевершеними фресками. у своїй більшості то були твори на сюжети святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. саме своєю мозаїкою насамперед цінний собор. досьогодні вона вражає яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою технікою виконання. майже тисяча років минуло з часів спорудження софії київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих.