Розгорнута характеристика діяльності Данила Галицького

Характеристика короля Данила Романовича

«Цей князь - пише літописець - був князь добрий, хоробрий і мудрий; збудував багато городів і храмів та прибрав їх ріжними окрасами. Головно ж вславився своїм братолюбям з Васильком. Був другим по Соломоні»…

Український історик Микола Костомарів характеризує Данила словами: «Доля цього князя мала в собі щось трагічного. Досяг він багато такого, чого не досяг ніодин з українських князів, та ще серед такого напруження, що інший не переніс би. Майже вся Україна, весь край заселений українським племенем, опинився під його владою. Але не встигнувши визволитися зпід татарського ярма, Данило не залишив запоруки самостійности своїй державі на майбутнє. У відносинах до своїх західніх сусідів, як взагалі в цілій своїй діяльности, Данило, завсіди відважний, неустрашимий, великодушний і добрий, менше всього був політиком. У всіх його вчинках ми не бачимо ні сліду хитрощів, навіть тих, що їх уживає людина, аби недати себе обдурити. Цей князь був повною протилежністю хитрих князів Московщини, що від батьків переняли політику хитрощів та насильств і звикли не розбіратися в засобах для досягнення мети. Постать Данила так і залишилася благородною, найбільш симпатичною постатю в цілій історії княжої України».

Лицарськість, витривалість, ріжносторонність і рухливість признає Данилові й Михайло Грушевський, що нарівні з Костомаровим, закидує йому брак політичного хисту: «Його дипльоматія була безладна, його політика проти татар короткозора, непевна й доривочна».

Зате Степан Томашівський бачить у Данилі «одну з найіделістичніших постатей української історії: розумний, лицарський, культурний, гуманний, а при тому енергійний. Завдяки цим прикметам він покінчив остаточно з боярською анархією й спровадив громадянство на шлях нормального, громадського розвитку. Невдачі не зменшують його вартости, бо приходилося йому працювати в надзвичайно трудних умовах, куди трудніших, як мав їх його батько»…

В сузірі великих, опікунчих духів княжої України, поруч Святослава Завойовника, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха й Романа Мстиславича, був король Данило Романович рівнорядною величиною, дарма, що високо трагічною, бо… останньою.

Объяснение:

Римляне считали, что одна голова хорошо, но две все же лучше. На Руси это решение поддержали. Более пяти веков на гербе нашего государства красуется двуглавый орел.

Гербом вполне мог стать пикирующий сокол — рарог. Эмблему с его изображением часто приписывают прибывшему на княжение в Новгород Рюрику. Символ, напоминающий рарога, был на знаках князей Святослава Игоревича и Владимира Святого. Очертания этого «знака Рюриковичей» постоянно менялись. Историки предполагают, что рарог мог видоизмениться в трезубец (или наоборот), который стал впоследствии гербом Украины.

Есть версия, что орла как геральдический символ приняли в Римской империи в XII веке. Он был одноглавым и черным (по образу знака легионов). Предполагают, что двуглавым орел мог стать в XV веке (хотя предпосылки придать птице необычный вид проявлялись и раньше). Две головы могли подчеркивать статус императора, формально стоявшего во главе крещеного мира.