Что значит для лирического героя В. С. Высоцкого «жизнь
на краю», на примере стихотворений «Кони привередливые», «Он не
вернулся из боя», «Белое безмолвие», «Охота на волков» и др. О чём
стихи Высоцкого? Почему они интересны сегодня?

В современном литературоведении понятия лирического и ролевого героев вполне определились в своем объеме, качестве и различиях. Эти теоретические понятия складывались в науке на основе изучения классической лирики. Однако художественная практика современной поэзии подчас не укладывается в традиционные теоретические положения, а подчас служит поводом для их развития и уточнения. Творчество В. Высоцкого в этом отношении чрезвычайно интересно.

Многие критики и литературоведы на юбилейной конференции «Поэзия и правда В. Высоцкого», проходившей в Воронеже в 1988 г., не раз отмечали в докладах, насколько трудно провести грань между лирическим и ролевым героями в его песнях. Лишь определенная группа ролевых персонажей диссонирует с мироощущением (и выражения) лирического героя

Объяснение:

Коли моя мама ображається на когось з нас, членів сім’ї, вона каже: «чому ти не подумав про мене? я ж теж людина». це в її розумінні найпереконливіший аргумент. і дійсно, бути людиною в загальноприйнятому уявленні – це значить мати думки, почуття і бажання, це означає бути гідним любові та поваги. крилатими стали слова одного з героїв м. горького сатіна: «людина – це звучить гордо! ». і ми часто не усвідомлюємо повною мірою, до чого це об’ємне і «серйозне» поняття, яку відповідальність воно накладає на нас. отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету земля. є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії ч. дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи homo sapiens. однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. що це означає? у своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. однак це – лише частина потреб людини. вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). вчені довели, що людині необхідно інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству. але і це ще не все. можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи