Твір-роздум:" Чому собаче серце вважають шедевром булгаківської сатири"

Твір-роздум:" Чому собаче серце вважають шедевром булгаківської сатири"

Свою повість «Собаче серце» Михайло Булгаков так і не побачив надрукованою. До друку її допустили лише в 1987, через 62 роки після написання, але саме завдяки цьому вона залишилась не спаплюженою псевдо-критиками, котрі не знали жалю до всього того, що брало під сумнів методи радянської побудови суспільства . Це була остання сатирична повість автора.

В основі твору лежить неймовірний випадок перетворення собаки в людину. Це сталося в результаті експерименту медика-науковця Преображенського: він пересадив собаці залози внутрішньої секреції

 

алкоголіка і злодія Клима Чугункіна. Результат експерименту дивовижний – собака поступово перетворюється на людину (Поліграфа Поліграфовича Шарікова). Але в нього залишаються деякі собачі навики (ненависть до котів) та дурні звички Клима Чугункіна.

Преображенський разом з доктором Борменталем намагаються його перевиховати, але всі заходи не дають необхідних результатів. Шаріков лише нахабніє і створює нові проблеми. Професору не залишається іншого виходу, крім повернути його до собачого стану.

В особі Шарікова Булгаков втілив картину суспільного укладу 20-х років. Абсурдний науковий експеримент

 

допомагає яскраво висвітлити абсурдність тогочасного суспільства. Шаріков, котрий являється своєрідним продовженням шахрая Чугункіна, стає цілком підходящим для тогочасної радянської влади. Восьмикімнатна квартира науковця розглядається як посягання на волю, на зборах «жилтоваришів», замість вирішення побутових проблем, хором співають пісні, а загальна бідність рахується, як початок нової ери.

Отож, основною проблемою повісті Булгакова стало людське суспільство в складну перехідну епоху. Автор наголошує, що все залежить від звичайної людини: від її моральності, вибору, та від того, яке в неї серце.

Жил-был чёрный кот, любил есть сметану, а мышей не ловил. рассердился на него хозяин, посадил в мешок и бросил в лесу. увидела кота лиса и спросила: «а ты кто такой? » кот важно ответил: «я  — кот сибирский, рост богатырский, чёрная шкурка, усы как у турка. а звать меня  — котофей иванович. а ты кто? » лиса: «а я  — лизавета патрикеевна. пойдём ко мне в гости, сметаной угощу.» по пути кот напугал зайца, и тот рассказал медведю и волку о страшном чёрном звере. а хитрая лиса сообщила им, что котофей иванович  — новый воевода и без подарков не принимает. а если хотят его увидеть, то волк должен принести барана, а медведь  — бычка. пошли волк и медведь на охоту и принесли добычу к дому лисы. а хитрая лиса стала в доме стучать да прыгать. кот проснулся, от испуга из дома выскочил и на дерево в момент забрался, не удержался там и с воплем упал на медведя, а затем чуть в волка не вцепился. они так испугались, что убежали далеко-далеко. а их добыча досталась лисе и коту.