Розташуйте океани у порядку зростання кількості кліматичних поясів,в межах яких вони а.тихий.б.північний льодовитий.в.індійський.г.атлантичний.

Объяснение: Клімат Тихого океану визначається зональними закономір­ностями розподілу сонячної інсоляції та циркуляції атмосфери. Над океаном формуються такі провідні центри дії атмосфери: Алеутський мінімум, два субтропічні максимуми, розділені екваторіальною депресією, та приантарктична смуга низького тиску. Відповідно до цих баричних центрів діють поля вітрів, хмарнос­ті, температури тощо. Загальною циркуляцією атмосфери зумов­лено також формування кліматичних поясів: екваторіальний, два субекваторіальні, два тропічні, два помірні та субарктичний. Позаяк океан у Південній півкулі через широкі проходи сполучений з Індійським та Атлантичним океанами, тут інакше, ніж у Північній півкулі, виявлено зональність атмосферної циркуляції, а отже, і особливості кліматичних поясів. Адже в помірних широтах Північної півкулі океан звужується на північ в оточенні Американського та Євразійського материків.

Значною мірою на циркуляції атмосфери над Тихим океаном позначається розташування Кордильєрів. Вони перешкоджають проникненню океанічних повітряних потоків у глиб американ­ських континентів, що сприяє стаціонуванню субтропічних ан­тициклонів поблизу східних берегів океану. Але найбільше на клімат Тихого океану, зокрема його північно-західної частини, впливають   сезонна   зміна  атмосферного   тиску   над  Азією   і спричинена нею сезонна мусонна циркуляція.

У тропіках значний вплив на атмосферну циркуляцію мають острови Індонезійського архіпелагу. Складна орографія цих островів в умовах мусонних вітрів сприяє розвиткові конвекції, утворенню хмарності, випаданню значних опадів. При конден­сації звільнюється велика кількість тепла, а це приводить до утворення перманентної баричної депресії.

Важливим кліматоутворювальним фактором є великі градієн­ти температури поверхні води на 35—45° пн. ш. в північно-західній частині океану. В районах теплих течій — Куросіо, Східно-Австралійської та Аляскинської — режим погоди не такий, як на таких самих широтах у районах холодних течій — Каліфорнійської, Перуанської та Курильської. Засушливість приекваторіальної зони на сході океану зумовлена інтенсивним екваторіальним апвелінгом, завдяки якому до поверхні океану надходять глибинні води.

Течії. Уся система поверхневих течій може бути показана у вигляді закономірної зміни кругообігів, відокремлених один від одного гідрологічними фронтами. На півночі вирізняється суб­полярний циклональний кругообіг, утворений Аляскинською, Алеутською, Камчатською, Курильською та Північно-Тихо-океанською течіями. Останньою проходить полярний гідроло­гічний фронт, який відокремлює субполярний циклональний кругообіг від субтропічного антициклонального кругообігу, що його утворюють течії Каліфорнійська, Північна Пасатна і Куро­сіо. Між Північною Пасатною та Південною Пасатною течіями утворюються два циклонічні кругообіги. Вони розмежовуються Екваторіальною протитечією. По цих течіях проходять тропічні та екваторіальні фронти. Такі самі коловороти є і в Південній півкулі. Встановлено, що на основних гідрологічних фронтах відбувається дивергенція, а в середині кругообігів — конверген­ція.

Важливу роль у циркуляції вод Тихого океану відіграє підповерхнева течія Кромвеля, що рухається під Південною Пасат­ною течією на схід на глибині 500—100 м зі швидкістю 0,5— 0,9 м/с і є своєрідною компенсаційною течією.

У водному балансі океану головне значення має водообмін з Індійським та Атлантичним океанами. Велика кількість води надходить з Індійського океану разом з Антарктичною Циркум­полярною течією, а також від опадів, стоку річок, танення антарктичної криги. Витрачається вода зі стоком в Атлантичний океан, через австрало-азійські моря в Індійський океан та в Північний Льодовитий океан через Берингову протоку; частина води випаровується.

Б В Г А

Объяснение: