1. Які течії, стилі, творчі методи існували в літературі та мистецтві в XIX — на початку XX ст.? 2. Назвіть найвідоміших письменників і поетів цієї доби. 3. Коли поширився реалістичний метод у літературі та мистецтві? 4. Які художники представляли реалізм у мистецтві XIX — початку XX ст.? 5. Які нові будівельні матеріали стали використовувати в тогочасному будівництві?​

Класицизм (від лат. «зразковий») - напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., найбільшого розквіту досяг у Франції (XVII ст.), був притаманний усім європейським літературам до першої чверті XIX ст., в Україні не розвинувся як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Характерні ознаки:

абсолютизація естетичного ідеалу античност прозора побудова твору;

краса як досконалість форми - основна мета художнього твору;

найточніше, без прикрас, формулювання думки;

традиційна канонічність (змалювання чітко окреслених художніх образів).

Особливості українського класицизму:

проіснував недовго, розвинувся мало.

Поширення набули переважно «низькі» жанри: траверсійна поезія, комедія, байка.

Твори «високих» жанрів писали переважно російською мовою.

Саме в цей період відбувся перехід від українізованої книжно – слов’янської до живої народної мови.

Представники: І. Котляревський, Г.Квітка-Основ’яненко, П.Гулак-Артемовський, О. Левицький, В.Гоголь-Яновський.

Сентименталізм

Сентименталізм (від фр. «почуття», «чутливість») - напрям в літературі другої половини XVIII - початку XIX ст., що розвивався як заперечення класицизму.

Характерні ознаки:

особлива увага до духовного світу людини;

герої творів - духовно багаті, чутливі., добросерді люди;

ідеалізація дійсності;

культ природи;

перебільшення почуттів;

основна увага приділялася почуттям і пристрастям людини (моральні риси людини - зразок досконалості); мета - розчулити читача, викликати співчуття до нещасної долі героїв;

головну роль відіграє психологічне вмотивування поведінки персонажів.

Особливості українського сентименталізму

в українській літературі виявився слабко – лише у декількох повістях Г.Квітки-Основяненка;

елементи сентименталізму присутні творах багатьох українських письменників 19 ст. (це пов’язано зі специфікою української душі, схильної до сентиментальності);

культове ставлення до природи в українському сентименталізмі набуло нового значення - поетизація рідної землі.

Романтизм

Романтизм (фр. romantisme - romanus - римський) - літературний напрям, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтизм мислився його засновниками як антикласицистичний напрям.

Український романтизм розвинувся у 20 - 60-ті роки XIX століття як реакція проти наявних бурлескних і травестійних традицій, розвинувся, передусім, під впливом поглибленого вивчення народної творчості.

Характерні ознаки:

протиставлення реальній дійсності, що не задовольняє митця, картин життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю;

виняткові характери у виняткових обставинах;

ліризм, фантастика;

повернення до правди народності, що дало окрилені образи р живому виразові письменницької індивідуальності;

протест проти класицистичного культу розуму (подібно до сентименталістів);

основна увага приділяється не раціональному, а почуттєвому, не зовнішньому, а внутрішньому, не об'єктивному, а суб'єктивному. «Світ душі торжествує перемогу над зовнішнім світом» (Гегель);

зображення «почуттєвої» сторони людського буття не так однобічно, як у сентименталістів: романтики приділяють увагу єдності почуттів і розуму, емоцій та ідей;

посилений інтерес до фольклору:

взаємопроникнення та взаємодія поезії, музики, живопису (романтики особливо цінували музику);

народ та історія - основні теми української романтики;

утвердження в українській літературі нових жанрів: балади, історичної та ліро - епічної поеми, думи, медитації, трагедії, драми, громадянської та інтимної лірики;

розширення проблематики літератури, розвиток художньої фантазії та умовних засобів;

література романтизму «свідомо поставила собі завдання утворити "повну літературу", яка могла б задовольнити духовні потреби всіх кіл та шарів українського суспільства» (Д. Чижевський).

Розвиток українського романтизму має три періоди:

1835 - 1844 - харківський:

1840 - 1847 - київський;

1855 - 1862 - петербурзький.

Характерні риси українського романтизму

Наявність потужного патріотичного пафосу;

Нового значення набуває релігійна лірика;

Відтворення духу справжньої народної пісні, органічний зв'язок з фольклором.

Жанри

Лірична поезія;

Релігійна поезія;

Ліро-епічна поема, балада;

Історичний роман;

Історична драма;

Фантастичні оповідання, повість.

Реалізм (друга половина XIX століття)

Реалізм (від лат. «річ, діло», «матеріальний») - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ; провідний критерій художності - вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності, «відтворення» життя у формах самого життя.

Объяснение:

сред­ний каменный век (мезолит) охватывает период 12—5 тысячелетий до н.э. в  казахстане памятни­ков эпохи мезолита обнаружено немного. в конце палеолита и в начале мезолита произош­ли значительные природно-климатические изменения. ранее покрывавший поверхность земли лед наконец- то растаял. под влиянием солнца начали формиро­ваться растения и животные современного типа. в эпоху мезолита одной из главных особеннос­тей стало появление микролитов - мелких камен­ных орудий труда  первобытного человека, которые  имели длину 1-2 сантиметра. в основном микро­литы - это тонкие каменные пластины, служив­шие наконечниками стрел и вкладными лезвиями в костяных, деревянных или роговых орудиях эпо­хи мезолита. еще одной особенностью мезолита является изобретение  лука  и  стрел.  лук позволил людям охотиться на мелкую дичь с дальнего расстояния. по сравнению с копьем лук повысил знание охоты в жизни родовой общины. охота пре­вратилась в основное занятие древних людей, так как в эпоху мезолита, исчезли такие крупные жи­вотные, как мамонт,шерстистый носорог, а также крупные стадные животные. раньше их было легко добыть, загнав в ямы и загоны. теперь следо­вало научиться охотиться на осторожных и ловких, в основном одиночных животных, таких как олень, кабан. лук же позволил людям охотиться на мел­кую дичь.

в эпоху мезолита люди не жили подолгу в од­ном месте. они вынуждены были менять места сво­его обитания, следуя за мигрировавшими живот­ными, которые постоянно искали богатые травами пастбища. мезолитические охотники жили по бе­регам рек  иртыш,  есиль  (ишим),  тобол,торгай, жайык (урал). в казахстане известны более  20 мезолитических стоянок.  ввиду того, что мезолитические охотники не жили подолгу на одном месте, их жилища тоже не были постоянными. они сооружали себе жилища из вкопанных в землю жердей, покрыв их шкурами животных. основания таких жилищ глубоко вкапы­вались в землю, а площадь их  составляла 40-60 квад­ратных метров. остатки подобного жилища были обнаружены на берегу реки есиль (ишим).  в 8 тысячелетии до н.э. на всей территории ка­захстана установился благоприятный климат. резкое потепление не требовало теперь, как ранее, строитель­ства теплых жилищ. ученые считают, что в самом конце мезолита  первобытными людьми  начался про­цесс    диких животных и окультури­вания некоторых растений.  в эпоху мезолита окрепла родовая общи­на.  роды постепенно объединялись в племена. воз­никлоразделение труда  между мужчинами и жен­щинами. теперь мужчины охотились на зверей, а женщины занимались собирательством. в общине все члены рода были равноправны. обязанности распределялись в зависимости от возраста членов общины. в роду четко делились по возрастному признаку на взрослых, стариков и детей. старики были хранителями традиций, обычаев, мудрыми наставниками. взрослые добывали пропитание, строили жилища, охраняли род от внешних вра­гов. дети получали по потребности пищу и одеж­ду, однако не могли участвовать в общественной жизни общины. переход детей в сообщество взрос­лых осуществлялся при специальных об­рядов -  инициации.  мальчики испытывались в охоте, в натягивании лука, меткости стрельбы из него, а девочки - в ведении хозяйства, в приготовлении пищи. обычно к таким испыта­ниям дети подготавливались с малых лет.

возникновение земледелия и скотоводства.  около 10 тысяч лет назад люди стали заниматься  земледелием.  ученые считают, что первоначально земледелие было занятием женщин. в то время, когда мужчины охотились, женщины были заня­ть: сбором дикорастущих растений, их плодов и кореньев. возможно, однажды они заметили, что упавшее на землю семя дало на следующее лето исходы, а затем и плоды. развитие собирательства к возникновению примитивного земледе­лия. люди стали высевать дикие растения. древние люди обрабатывали землю палкой-  копалкой. затем была придумана  мотыга  с каменным основанием. также люди изобрели простей­ший серп и зернотерку из камня. постепенно на­учились сортировать различные виды растений. выбирая лучшие семена и создавая для растений благоприятные условия (поливая их), стали получать хорошие урожаи. обработка земли мотыгой требо­вала большого труда, тем не менее земледелие при­носило постоянные урожаи и обеспечивало людей пропитанием. из занятия охотой возникло  скотоводство.представьте, что охотники поймали на охоте малень­ких козлят и ягнят! их было жалко убивать. люди стали строить специальные загоны для них, где они содержались и подрастали. таким образом были при­ручены овца, коза, корова, свинья, лошадь. возле поселений древних людей всегда обита­ли дикие собаки, питавшиеся отбросами и остат­ками пищи людей. при приближении к поселению диких зверей они воем и лаем лю­дей. человек приручил собаку. она стала незаме­нимым древнего человека при охоте.  собакибыстро находили зверя и способствовали удачной охоте.  люди  вкладывали много труда и терпения для    и выращивания при­рученных животных.