Літературний диктант

1. Чому Вітька Горобець викликав Петра Білого на дуель?
2. Якими були обов’язкові умови для виконання серенади?
3. Які завдання Галя давала закоханим у неї хлопцям?
4. Чим завершилася дуель?
5. Як міліціонер Причепа покарав Вітьку за влаштування дуелі?
6. Що носив міліціонер у кобурі для пістолета?
7. Який подвиг вчинив Вітька на першому побаченні з Галею?
8. Що зіпсувало Галі та Вітьці перегляд фільму про піратів на першому побаченні?
9. Що Федько Котигорошко вважав найкращим першим подарунком від Вітьки Галі?
10. Як відбувалося сватання Галі?
11. Чому Соломія Кіндратівна не віддала Галю заміж за Вітьку?
12. Які ліки мама Вітьки вважала універсальними?

соціально-побутові пісні  — це великий масив епічних народно-пісенних  творів  про  економічні  та  політичніумови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку  українськогосуспільства, у формуванні національних норм  етики  й  моралі.

соціально-побутові пісні різнопланові і за тематикою, і за сюжетами, і за мотивами, і за колоритністю образів. для них характерне поєднання реалістичної конкретності з метафорично-символічною образністю, вони багаті на традиційні для народного епосу метафори, постійні епітети, порівняння.

це пісні про гірку долю простого люду в умовах  тоталітарних  режимів, соціальну нерівність, громадські, родинні, побутові конфлікти, природне віковічне прагнення народу до волі, пошуки шляхів до кращого життя тощо.

у соціально-побутових піснях українського народу узагальнено відбився світ людських доль в усьому його різноманітті. як писав  микола гоголь, для україни народні пісні  — це все: «і поезія, і історія, і батьківські могили».

за тематичними і жанровими ознаками соціально-побутову  фольклористику  розділяють на такі цикли пісень: козацькі,  і, рекрутські, солдатські (жовнірські), бурлацькі, заробітчанські (строкарські), чумацькі, кріпацькі, наймитські, родинні, сирітські та ін. кожен з цих циклів має свої особливості, але всі вони об'єднані соціальними мотивами і найкраще характеризують певну історичну епоху.

виникнення і розвиток козацьких пісень пов'язані з історією козацтва (xv-xviii століття). їхня тематика різноманітна: підготовка і від'їзд козака до походу, прощання з рідними, сутичка з ворогами, смерть на полі бою, нелегка доля в неволі, туга за батьківщиною та родиною («ой у лузі, та ще й при березі»). в образах головних героїв пісень втілені волелюбність українського народу, непримиренність до соціального й національного гніту. саме цими мотивами вони споріднені з історичними піснями й думами.

і стилістично, і тематично до них близькі  і пісні, в яких оспівано боротьбу народних мас проти феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту польської шляхти у xviii столітті. на території  буковини  і  закарпаття  були популярними гайдуцькі пісні, що зафіксували боротьбу слов'янських народів проти турецьких загарбників у xv-xix століттях.

хоч деякі походи і перемоги в згаданих циклах пісень були романтизовані, все-таки в них переважали мінорні мотиви, бо людям важко було змиритися з тим, що дужі, молоді хлопці змушені були відриватися від звичної, улюбленої хліборобської праці, багатьом з них довелося накласти головами на чужині, залишивши на рідній землі вдів і сиріт. коли відстоювалися інтереси свого народу, то захист рідного краю сприймався як почесний обов'язок, коли ж після введення  рекрутської  повинності з села почали насильно забирати у військо міцних працездатних хліборобів, щоб їхніми руками здійснювати чиїсь авантюрні експансіоністські плани, а їхня відсутність лягала важким тягарем на жіночі плечі, то відповідно змінювалися і настрої народу, в пісенній творчості з'являлися нові мотиви. виникали рекрутські та солдатські пісні. в різних сюжетних варіантах висловлювалося співчуття юнакам, які «лише сіяли та орали, ціпом молотили», а тепер їх змушують через муштру призвичаюватися до зброї («вилітали орли з-за крутої гори»).

особливо трагічні долі вихідців із села зображені в бурлацьких піснях.  бурлаки  — це бездомні, самотні люди, які в xvi-xix століттях наймалися вантажниками, чорноробами у риболовецьких артілях на  дніпрі,  дунаї,  дністрі,  чорному морі. вони  — народ працьовитий, дружний, але знедолений: без дружини, родини поневіряються на чужині, змушені вмирати в самоті («та забіліли сніги», «горе мені на чужині»).

за тужливими образами, поетичними тропами близькі до бурлацьких пісні заробітчанські, строкарські, наймитські. найдавніші із них виникли в середовищі зубожілих козаків, зайнятих на відхожих промислах (цукроварнях,  мануфактурах,  шахтах). інтенсивний розвиток  капіталізму  прискорив процес пролетаризації селянства, посилив його експлуатацію. тяжка праця заробітчан, їхня безправність, зловживання роботодавців  — основні теми народних пісень. історичне значення заробітчанської поезії ще й в тому, що своїми сюжетами вона започаткувала в україні робітничу пісню.не легше жилося й строкарям, молодим людям, убогі батьки яких за завдаток віддавали їх заможним на домовлений строк (звідси й назва «строкарі»). відробляти завдаток доводилося виснажливою працею, зносячи постійні знущання господаря («ой матінко-зірко», «ой піду я лугом»).