Життя римського підлітка​

Життя в Стародавньому Римі було суворим, особливо це стосувалося дітей. Навіть якщо вони виживали в перші роки свого життя, їх чекало майбутнє, повне виснажливої або небезпечної роботи за невелику винагороду. Лише деякі привілейовані могли насолодитися життям у всій її повноті. Незважаючи на це, люди вперто продовжували жити. Вони проходили шлях від новонароджених, яким насилу вдалося вижити, до повноцінних громадян Римської імперії.У Стародавньому Римі "Pater familias" був незаперечним главою сім'ї. Будь-яка нова дитина мала бути визнаною "Pater familias". Традиційно, акушерка покладала новонародженого біля його ніг, і тільки тоді, коли "Pater familias" брав дитину на руки, він офіційно визнавався членом сім'ї. Батько мав право відмовитися від своїх дітей і продати їх в рабство, якщо вони злили його. Йому навіть дозволялося вбивати їх, хоча записи показують, що це було рідкісним явищем і, врешті-решт, було заборонено законами Августа.У зв'язку з високими показниками дитячої смертності дітям не давали імен відразу після народження. Римляни вичікували цілий тиждень, перш ніж назвати дитину.Хлопчики повинні були носити свої булли(амулети) до повноліття, а дівчата свої амулети - до дня весілля.Дитинство римлянина поділялося на кілька чітко визначених етапів. Перший тривав з народження до семи років, як для хлопчиків, так і для дівчаток. Цей період проходив в основному будинку, під наглядом батьків, бабусь і дідусів, опікунів, старших братів і сестер.

8. До досягнення віку 12 років для дівчаток і 14 років для хлопчиків діти починали своє знайомство із зовнішнім світом. Вони частіше виходили з дому, проводили час в компанії незнайомих людей і навіть, якщо їх батьки могли собі це дозволити, починали здобувати освіту поза домом.У віці 12 або 13 років діти, які могли собі дозволити продовжити здобуття освіти, надходили в «школи грамотності», де їм викладали «граматики»У міру того як імперія росла, з'являлося все більше нових робочих місць. Досить скоро римський підліток вже міг вибирати, чи стати йому купцем, художником, артистом або торговцем. Проте, ці позиції, як правило, передавалися від батька до сина. Зі свого боку, сім'я також була зацікавлена ​​в передачі секретів майстерності своїй дитині.

Объяснение:

Александр македонский (александр великий) (356 – 324 года до н. э. ) – царь, великий полководец, основатель империи. с самого детства в биографии александра македонского проходило обучение политике, дипломатии, военному мастерству. он учился у лучших умов того времени – лисимаха, аристотеля. увлекался философией, , не придавался радостям. уже в 16-летнем возрасте примерил на себя роль царя, а позже – полководца. после убийства царя македонии в 336 году до н. э. александр был провозглашен правителем. первыми действиями в биографии македонского на столь высоком государственном посту стали отмела налогов, расправа с врагами отца, подтверждение союза с грецией. после подавления восстания в греции александр македонский начал обдумывать войну с персией. затем, если рассматривать краткую биографию александра македонского, последовали военные действия в союзе с греками, франкийцами против персов. в битве поблизости трои многие поселения открыли свои ворота великому полководцу. вскоре ему покорилась почти вся малая азия, а затем египет. там македонский основал александрию. в 331 году до н. э. в биографии македонского произошла следующая важнейшая битва с персами при гавгамелах, в ходе которой персы были разгромлены. александр покорил вавилон, сузу, персеполь. в 329 году до н. э, когда царь дарий был убит, александр стал правителем персидской империи. став царем азии, подвергался неоднократно возникающим заговорам. в 329-327 годах до н. э воевал в средней азии – согдеане, бактрии. александр в те года одержал победу над скифами, женился на роксане и двинулся в поход в индию. домой полководец вернулся лишь летом 325 года до н. э. период войн в краткой биографии македонсокго закончился, царь занялся покоренных земель. он провел несколько реформ, в основном военных. за несколько дней до похода в карфаген александр заболел, а 10 июня 323 года до н. э. скончался.