Помилку допущено в правописи числивника А. До симнадцятого березня цього року, Б у тисячу девятсот сорок першому роци, В. Перед девяносто пятим виддиленням, Г. З шостим и сьомим класом нашой школи

Ясидів на лісовій галявині та милувався зеленню літа. а поблизу, в і, грайливо дзюркотів струмочок. світлий, чистий, прозорий - він брав свої витоки з енергійно вируючих  джерел. зачерпнеш в пригоршню джерельної водички - і бачиш в ній клаптик синіючого неба, легенької білої хмаринки. мені схотілося пройти вздовж течії потічка. поверхня його була неначе вилита з дзеркального скла. він дарував очам всю свою чистоту аж до самого дна. яке ж це диво: адже ні вдень, ні вночі не замовкає його мелодійно співаюча струна! я йшов вздовж потічка, а він дзюркотів все дзвінкіше. в деяких місцях люди виторували до струмка стежину. в літню спеку,  напевно, не одна людина прихиляла тут коліно, аби втамувати спрагу. сонце бавилось в течії, неначе сяяло діамантами. а струмочок яскрів та все співав, співав про радощі літа, радощі життя, розпові, яка цінна джерельна водиця для всього живого. він ніс воду до річки, та, злившись з її потужними струменями, враз замовк. мені стало сумно. я придивився до води і помітив бруднувато-жовту каламуть. куди ж поділись ті ясні та дзвінкі струмені? і скільки по землі тече таких от кришталевих струмочків? чому вони не спроможні висвітлити, скажімо, оку? вочевидь, такі струмки потребують людини, всіх нас. тоді і річки стануть такими ж кришталево-чистими та дзвінкоголосими.