Виправити помилки. Кожен предмет українського національного одягу має свою історію. Так і звичайна сорочка. Вона , як і чимало інших оберегів супроводжувала українця від народження до смерті. Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте щасливе присвячене Богу життя. Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях від сіяння конопель до ткацтва полотна кількаразового вибілювання і пошиття виробу. Тоді його оздоблювали але нікому не давали зшивати візерунку щоб добра доля не відвернулася . Весільна сорочка була особливою. У ній вінчаютьця і кінчаються казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася . Незичилася і не бралася з чужого плеча не продавалася хіба по смерті дарувала ся. Тоді слугувала пам'яттю , а не предметом одягу .​

мені дуже у львівській опері. там дуже гарна архітектура я чула що львівська опера заснована в 1900р. у 1939 році став називатися львівським державним оперним театром, а до цього носив назву великий міський театр. у 1956 році був названий на честь івана франка. сьогодні це львівський національний академічний театр опери та ім. с. а. крушельницької. сама будівля була побудована на річці полтва. це був вимушений захід, оскільки в центрі міста практично не залишилося місць для зведення театру. творцем став польський архітектор зигмунт горголевський.   внутрішні роботи виконані за проектом так само горголевського, але керував тут вже марцелій гарасимович. будівлю прикрашає безліч скульптур і унікальний живопис. над цим працювали такі майстри як: антоній попель, петро войтович, тадеуш баронч, юліан марковський та ін. стиль - неоренесанс і необароко з елементами модерну. дуже багатий інтер'єр, де є багато мармуру і позолоти, а так само використовувалися ліпнина, скульптури і живопис. при будівництві виникало багато труднощів, але 4 жовтня 1900 року урочисто був відкритий львівський оперний театр прем'єрою опери «янек» в. желенського.